Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 23
За місяць : 616
Кількість
статей : 518
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Рубрики : Персоналії
Биковський Лев Юстимович (Левко Устимович)

imageБиковський Лев Юстимович (Левко Устимович) [псевд. і крипт.: «Бібліографічний мікроб», «Л. Б.»; 10 (23) квітня 1895, с. Вільховець Звенигородського пов. Київської губ., нині Звенигородського р-ну Черкаської обл. – 11 січня 1992, м. Денвер, США] – бібліотекознавець, бібліограф, книгознавець, історик, журналіст, мемуарист.

Походив з родини лісничого. Закінчив із відзнакою комерційну школу у Звенигородці (1905–1912). Навчався у Політехнічному, згодом Лісовому інститутах у Санкт-Петербурзі (1912–1915), на історико-філологічному факультеті Кам’янець-Подільського державного українського університету (1919–1920), на філософському факультеті Варшавського університету, економічно-кооперативному факультеті Української господарської академії (УГА) у Подєбрадах (Чехословацька республіка), де отримав диплом інженера-економіста (1927). Закінчив курси бібліотекознавства при Варшавській публічній бібліотеці (1921–1922) та УГА (1927). Доцент у галузі книгознавства (США, 1971), член-кореспондент Української вільної академії наук (США), член Наукового товариства ім. Шевченка та Українського історичного товариства.

Л. Биковський – один із перших п’яти бібліотекарів-фундаторів Всенародної бібліотеки України (нині НБУВ). Спільно зі С. Сірополком та М. Ясинським упорядковував університетську книгозбірню у Кам’янці-Подільському (1919–1920). В еміграції працював у бібліотеці та кабінеті народного господарства УГА (1922–1927), Варшавській публічній бібліотеці (1928–1944; завідувач відділу комплектування, з 1942 р. її директор), публічній бібліотеці Денвера (1954–1963). Засновник і редактор часопису «Українське книгознавство» (Варшава, Подєбради, 1922). Згодом під цією ж назвою створив власне видавництво, у якому протягом 1923–1928 рр. у Подєбрадах і Берліні видав кілька наукових праць з книгознавства, бібліографознавства і бібліотечної справи. Загалом Л. Биковському належить авторство понад 530 праць з книгознавства, бібліотекознавства, бібліографії, історії українського книжкового руху, геополітичного становища України та її новітньої історії. В галузі книгознавства, бібліотекознавства та бібліографії  був учнем і продовжувачем ідей та наукових концепцій Ю. Меженка, Л. Лісовського, М. Куфаєва, Ю. Ковалевського, С. Маслова, Л. Жівного, активно співпрацював з книгознавчими установами як в Україні (з УНІКом), так і поза її межами, зокрема з Чехословацьким бібліографічним інститутом, Українським товариством прихильників книги у Празі, з часописами «Бібліологічні Вісті», «Книга» (Харків), багатьма відомими діячами книги, вченими, політиками. Результатом аналізу теоретико-практичних засад книгознавчих наук, власного досвіду роботи у бібліотеках України і Європи стали публікації  Биковського про перші роки діяльності Національної бібліотеки Української держави (понад 20 праць з 1919 по 1972 рр.), низка видань у серії «Книгозбірня українського бібліографічного мікроба» та ін. Праця «Замітки про книгознавство та книговживання» (1923) стала фактично посібником з основ бібліографічної інформації та бібліотечної справи, в якій на європейському та російському тлі вчений коротко проаналізував практику українського книговидання, книгопоширення, книгознавства початку 20 ст.

Наукова розробка книгознавства (бібліології) як науки та її складових – бібліографії та бібліотекознавства – була здійснена Л. Биковським у праці «Книжкова справа у Чехословаччині» (1926), де він простежив та розвинув схему класифікації книгознавчих наук за Л. Жівним. Наступними кроками у розробці власної класифікації книгознавства стали праці з питань бібліотечної політики та бібліопедагогіки. Спираючись на досвід організації бібліотечної справи та діяльності бібліографічних установ у Чехословаччині, Польщі та частково Україні, Биковський запропонував проект створення Департаменту книги України, в якому виклав теоретичні та практичні засади формування бібліотечної політики незалежної Української держави.

Тематика бібліографічних студій вченого вирізняється різноманітністю: статті з історії української бібліографії, біобібліографічні матеріали про діячів книги Ю. Меженка, Д. Балику, М. Ясинського, у «Бюлетені Варшавської публічної бібліотеки» – про польських, чеських та словацьких бібліологів, бібліографічний покажчик про Туреччину – й досі єдиний в українській бібліографічній практиці. В останні роки життя Л. Биковський видав фундаментальні праці: «Книгарні. Бібліотеки. Академія: спомини (1918–1922)», власну біобібліографію «У службах українській книжці» та «Українські книгознавчі періодики і збірники першої половини ХХ століття». Спогади бібліотекознавця про різні періоди його життя та біобібліографії діячів української науки та культури – К. Широцького, І. Шовгеніва, С. Гольдельмана, Ю. Липу, М. Міллера, С. Рудницького, М. Ветухова, В. Кубійовича, М. Свідерського, В. Міяковського, А. Кримського є цінними джерелами для істориків, культурологів та інших дослідників.

В УРСР постать Биковського та його науковий доробок умисно замовчувались. У незалежній Україні перевидаються окремі праці вченого, широко популяризується його спадщина, яку досліджували Я. Грабовська (Польща), Н. Лєлікова (Росія), С. Білокінь, О. Завальнюк, Н. Казакова, Т. Ківшар, Г. Ковальчук, Ж. Ковба, Н. Королевич, В. Наулко, Ю. Сєкунова, Н. Солонська, Ю. Телячий та ін. На батьківщині Л. Б. в урочищі Привороття у жовтні 1995 р. встановлено кам’яну брилу з написом на пам’ятній дошці: «Тут стояв будинок, в якому пройшли дитячі й юнацькі роки видатного українського публіциста і книгознавця Левка Устимовича Биковського».

 

Твори

 

Замітки про книгознавство та книговживання. – Подєбради, 1923;

Український науковий інститут книгознавства. – Подєбради, 1925;

Книжна справа в Чехословаччині. – К., 1926;

Замітки про чеську бібліографію. – Подєбради, 1927;

Туреччина: бібліогр. матеріали. – [Варшава], 1940;

Департамент книги України : проект. – К.; Львів; Х.; Ростів; Катеринодар; Варшава, 1942;

Книгарні – бібліотеки – академія: спомини (1918–1922). – Мюнхен; Денвер, 1971;

У службах українській книжці. – Денвер, Колорадо, 1972.

Джерела

 

Винар Л. Лев Юстимович Биковський / Л. Винар // Український історик. – 1993. – Т. ХХХ. – Ч. 1/4. – С. 200-205; 

Казакова Н. В.  Просветительское, библиотековедческое и библиографическое наследие деятелей украинской культуры 20–30-х годов : (на примере науч. деятельности Л. Быковского) / Н. В.  Казакова // Русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами : сб. докл. междунар. конф., г. Прага, 14-15 авг. 1995 г. / Нац. б-ка Чеш. Республики, Славян. б-ка. – Прага, 1995. – Ч. 2. – С. 706–714;

Леликова Н. K. Ладислав Живный – Лев Быковский : вклад в книговедение и библиографию // Русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами … /  Н. K. Леликова. – Прага, 1995. – Ч. 2. – С. 755–761;

Леликова Н. K. «Мой бог – украинская книга независимо от направлений и партий...» : (к 100-летию со дня рождения Льва Быковского) / Н. К. Леликова // Историко-библиографические исследования : сб. науч. тр. / Рос. нац. б-ка. - 1996. – Вып. 6. – С. 148-174;

Сєкунова Ю. Характеристика праць Л. Биковського / Ю. Сєкунова // Вісн. Книжк. палати. – 2001. – № 5. – С. 31–34; 

Баран М. Биковський Лев / М. Баран // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклопед. слов. / за ред. М. М. Романюка. – Львів, 2003. – Вип. 10. – С. 27. 

Казакова Наталія Володимирівна
Статтю створено : 10.10.2017
Останній раз редаговано : 10.10.2017