Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 23
За місяць : 616
Кількість
статей : 518
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Бібліоніміка

Бібліоніміка – (з давньогрец. βιβλίον (biblíon) – «книга» та ὄνομα (onoma) – ім’я, назва) – розділ ономастики (науки про закономірності походження та розвитку власних імен та назв об’єктів), що вивчає виникнення, зміни та поширення власних імен (назв) бібліотек. Термін запропонувала російська дослідниця С. Г. Матліна.

Ім'я (назва) бібліотеки (бібліонім) стає основою створення її логотипу, що складається з образотворчої частини (символічного оригінального малюнка) і власне назви. Актуальність звернення фахівців до питання найменування бібліотек зумовлено виникненням інтересу до розвитку інноваційних моделей бібліотек, – в першу чергу, меморіальних бібліотек та бібліотек-музеїв, створення яких  часто зумовлювалося необхідністю поставити в центр уваги бібліотечної роботи особистість видатного діяча (письменника, філософа, вченого тощо), ім’я якого було одним із символів національної або регіональної (місцевої) культури. Ім’я видатної особи ставало основою для просвітницької, музейно-експозиційної та науково-дослідної діяльності бібліотеки, що часто поєднувала роль бібліотеки, музею, архіву в єдиному просвітницько-дослідному комплексі.

На думку професора Ю. М. Столярова, бібліотеку на індивідуальному рівні ідентифікують не узагальнюючі характеристики, а навпаки ті, що виділяють її із сукупності подібних. Головною такою характеристикою, на думку вченого, служить унікальна назва (ім’я) установи, яка навіть на початковому рівні знайомства з бібліотекою стає основою інтересу до неї, дозволяє ототожнювати її зі спектром певних послуг і можливостей. Крім того, назва бібліотеки (бібліонім), виступає своєрідним хранителем культурної пам’яті та інструментом збереження традицій.

Вибір назви бібліотеки може залежати від наступних факторів: наявності особливої будівлі бібліотеки, що пов’язана з певними історичними подіями; формування фонду унікальних документів (рукописів, рідкісних та цінних видань; книг особистого зібрання, що належали раніше людині, пам’ять про яку зберігає бібліотека); існування особливих обставин заснування бібліотеки на згадку про певну подію; значної активізації чи зміни напряму історико-краєзнавчої або історико-етнографічної діяльності бібліотеки, що набуває певної спеціалізації в своїй роботі; пошуку шляхів формування нового іміджу бібліотеки.

Бібліотекознавець С. Г. Матліна запропонувала класифікацію утворення назви бібліотеки з точки зору її символічного значення, що полягає в:

1. Персоніфікації назви бібліотеки, що формулюється на честь імені видатного діяча культури або науки (в більшості, вітчизняної), яке використовується як культурний знак, втілення історичної пам’яті, символ, значимість якого у свідомості людей переноситься на діяльність бібліотеки (наприклад, бібліотека імені Тараса Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, В. І. Вернадського, О. С. Пушкіна, О. М. Горького, А. П. Гайдара, О. Гмирьова, Самеда Вургуна та ін.). Зазначені імена, на честь яких названо бібліотеку, виступають засобом ідентифікації не тільки інформаційних ресурсів, а й регіональної (місцевої) культури. Іноді в таких бібліотеках створюють музеї відповідного діяча, що сприяє поступовому перетворенню бібліотеки на дослідницький центр зі збору, зберігання та вивчення документів і творчості зазначеної особи.

2. Змістовно-смисловому позначенні назви бібліотеки, що пов’язано із пріоритетним напрямом її діяльності (наприклад, сімейна бібліотека, юридична бібліотека, бібліотека духовної літератури та ін.).

3. Умовно-символічному позначенні бібліотеки, назва якої націлена на піднесено-чуттєве сприйняття (в більшості, такі назви притаманні бібліотекам для дітей та юнацтва: «Джерело», «Веселка», «Мальвіна», Міська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода гвардія» та ін.). Зазначені назви створюють привабливий образ бібліотеки за рахунок позитивних емоційних або історико-культурних асоціацій.

4. Використанні топографічної ознаки в назві бібліотеки, сенс якої полягає в поєднанні імені бібліотеки і соціального життя конкретного поселення чи району міста (наприклад, Бібліотека Києво-Печерської лаври, бібліотека «Деміївська» ЦБС Голосіївського району м. Києва, Луцька центральна районна бібліотека, електронна бібліотека «Історична Волинь» та ін.). При цьому бібліотеки позиціонують себе як головні інформаційно-культурні майданчики, центри краєзнавства.

Назва бібліотеки допомагає знайти головні ідеї концепції власного розвитку книгозбірні, формує оригінальні напрями і форми діяльності бібліотеки, акумулює енергією для змістовного та організаційного розвитку установи, що актуалізує необхідність розроблення науково-практичної концепції: «Ім’я бібліотеки як фактор її розвитку». Отже, через власну назву бібліотека може транслювати свою місію, зміст своєї суспільної значимості. Ефективне використання бібліотекою своєї назви формує ситуацію сприйняття її імені в очах користувачів як певного бренду в розумінні «статусу, популярності, репутації». Бренд бібліотеки існує в кількох вимірах – функціональному (як стимул для розвитку), емоційному (спрямованому на залучення користувачів засобами активізації емоційної сфери), соціальному (допомагає людині усвідомити себе частиною соціуму), духовному (зміцнює почуття приналежності людини до світу в цілому) і «комерційному» (зростання «вигоди» в напрямі поширення комунікаційних зв’язків бібліотеки: залучення широкого кола читачів, встановлення соціального партнерства з різними організаціями, установами та громадськими рухами, зміцнення контактів з окремими користувачами, реклама своїх ресурсів і можливостей тощо). Авторитетне ім’я (назва) бібліотеки стає тим культурним ресурсом, котрий працює на її репутацію, підвищує її імідж в очах населення та виділяє її серед інших бібліотек, що обумовлює підвищену увагу до питань найменування і перейменування бібліотек. Отже, ім’я (назва) бібліотеки являє собою змістовну характеристику, що має далеко не випадковий характер та наповнена глибокими символічними смислами і безпосередньо впливає на роботу бібліотеки. Окрім змістовно-смислової наповненості, слід враховувати такі характеристики, як лаконічність, милозвучність, несхожість за аналогами, легкість і простота для запам’ятовування.

 

Джерела

 

Гильфанова И. А. Библиотека и её имя: повод для размышления / И. А.  Гильфанова // Сборник методико-библиографических материалов. Вып. 13. – Екатеринбург, 2000 – С. 59-61;

Дмитриева А. А. Опыт создания и особенности работы именных библиотек / А. А. Дмитриева // Муниципальная библиотека на пороге нового века: Материалы межрегион. науч.-практ. конф. 15-16 мая 2000 г. – Киров, 2000. – С. 7-9; 

Матлина С. Г. Библионимика. Имя как символ и бренд библиотеки. (Постановка проблемы) / С.  Г. Матлина  // Науч. и техн. б-ки. – 2007. – № 4. – С. 5–14; 

Матлина С. Г. «Нам остаётся только имя...» (имя как символ и бренд библиотеки) /С. Г. Матлина // Библиотечное дело. – 2008. – № 24. – С. 2-6; 

Мельничук Г. А. Ономастика библиотек России (постановка вопроса) / ГА. Мельничук // Библиотека в контексте истории: Материалы VI междунар. науч. конф. 4–5 окт. 2005 г. – М. : Пашков дом, 2005. – С. 300–312;

Столяров Ю. Н. Опыт классифицирования библиотек по логическим и системным основаниям / Ю. Н. Столяров // Книга: Исслед. и материалы. – М., 1996. – Вып. 73. – С. 63-89;

 Суворова В. Библиотека: известность, репутация бренд / В. Суворова // Вестник библиотек Москвы. – 2009. – № 1. – С. 6–9;

Чеботарева Н. А. «Библиообраз»: новый взгляд / Н. А. Чеботарева // Совр. б-ка. – 2012. – № 10. – С. 34–37.

Соколов Віктор Юрійович
Статтю створено : 21.04.2015
Останній раз редаговано : 16.06.2016