Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 35
За місяць : 910
Кількість
статей : 479
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Рубрики : Бібліотеки
Бібліотека-музей

Бібліотека-музей – це інноваційна інтегрована бібліотечна установа, що в рівній мірі виконує функції бібліотеки та музею, має в своєму структурному підрозділі бібліотечні та музейні відділи, здійснює комплектування, обробку, систематизацію, збереження, облік одиниць зберігання та надає можливість читачам користуватися книжковими та музейними фондами, виконує просвітницькі, наукові, дозвільні програми з використанням особливо рідкісних та цінних інформаційно-документальних та меморіальних ресурсів. Б.-м. існує та підтримується державою або власником, або на громадських засадах.

У бібліотекознавстві терміни «бібліотечно-музейний центр», «бібліотечно-музейна установа» використовуються як синоніми до поняття «бібліотека-музей», але єдності в поглядах фахівців на питання створення, існування та функціонування Б.-м., їхнього правового, культурного та державного статусу немає. Невипадково, що в фундаментальних енциклопедичних виданнях з музеєзнавства та бібліотекознавства (зокрема, в «Российской музейной энциклопедии» (М., 2001) та в «Библиотечной энциклопедии» (М., 2007) відсутні терміни «бібліотека-музей», «меморіальна бібліотека» та інші поняття, що торкаються музейної діяльності бібліотек. Бібліотекознавець А. Молодцова вважає, що Б.-м. – це комплексна установа культури, де книга працює поруч з експонатом, але виконує провідну соціальну та інформаційну роль. Основною функціональною відмінністю Б.-м. є обмеження доступності документів та широке публічне експонування. На думку більшості дослідників, Б.-м. – це багатофункціональний культурно-просвітницький та науковий некомерційний заклад, який формує та зберігає бібліотечні і музейні фонди, проводить інформаційну, просвітницьку і науково-дослідну роботу для формування локального культурного мікросередовища. У Б.-м. створюється особливе комунікаційне середовище, зв’язок між минулим і сучасним, де наочними засобами за певною тематикою чи за іншими ознаками подається інформація про історичний розвиток певного соціального явища, пов’язаного з культурною, науковою і виробничою діяльністю регіону. Всі Б.-м. виконують певні спеціалізовані меморіальні функції по відношенню до конкретних феноменів минулого, однією з поширених форм реалізації яких є створення в бібліотеках музейних експозицій.

Основними завданнями Б.-м. є: презентація цінних бібліотечних колекцій; розкриття історичних особливостей бібліотечної будівлі; розширення культурно-просвітницької роботи серед усіх верств населення; формування професійно-особистісних і моральних якостей сучасної молоді; залучення громадян до пошукової, краєзнавчої, науково-дослідницької, художньо-естетичної, природоохоронної роботи; розширення взаємодії з іншими закладами культури і науки; сприяння підвищенню професійного рівня бібліотекаря; формування позитивного іміджу бібліотеки в суспільстві.

Книги Б.-м. розміщують в основних експозиціях або супроводжують ними експонати, що допомагає розкрити їхній зміст. Вони разом з будівлею самої Б.-м. розглядаються як знаки-символи, метафори, що набувають в єдності новий сенс. Читачі Б.-м. не тільки відвідують експозиції, але й мають можливість відпочити в бібліотеці, подивитися потрібну літературу або навіть купити сувенірне або популярне видання. Відвідувачам пропонують участь у поетичних студіях, клубах за інтересами та дискусійних клубах, майстер-класах народних умільців тощо. Творчі об’єднання часто з’являються і при бібліотеках, і при музеях. Глядач-учасник, читач-учасник завжди більш зацікавлені у діяльності Б.-м., ніж пересічний користувач.

На думку С. Матліної, відбувається синкретичне взаємопроникнення бібліотечних і музейних форм, на основі чого в публічних бібліотеках з ініціативи бібліотекарів або ентузіастів та власників раритетів створюється нова модель бібліотеки (бібліотека-музей) на базі історико-краєзнавчих, історико-літературних, історико-етнографічних та інших постійних експозицій. Профіль більшості Б.-м. залежить від характеру і змісту музейної експозиції, яка зумовлює і основні різновиди самих музеїв. С. Матліна виділяє три основні різновиди Б.-м.: історико-етнографічні (історико-краєзнавчі); меморіальні (у тому числі літературні) та Б.-м.  народного мистецтва. До цієї класифікації можна додати такий різновид як Б.-м. історії бібліотеки або бібліотечної справи. Класифікація Б.-м. відбувається за різними ознаками: за типом зберігання документів (колекційні, ансамблеві та ін.), за статусом (центральні, районні, філіали бібліотеки-музею та ін.) тощо. Профіль Б.-м. може бути історичним, етнографічним, літературним, меморіальним, природничим, сільськогосподарським і т.п. Визначення моделі Б.-м. в сільській місцевості часто залежить від напрямку саме краєзнавчої роботи бібліотеки.

У бібліотечній практиці кількісну перевагу мають історико-краєзнавчі та літературно-меморіальні музеї, що створюються при бібліотеках. Меморіальна бібліотека-музей висвітлює біографію відомих та видатних осіб та родин на фоні історико-культурних явищ, що пов’язані з розвитком господарства, культури краю, а також історичні факти, що стосуються бібліотеки або формування її бібліотечного та музейного фонду. До цього різновиду відносяться також літературознавчі Б.-м., профіль експозиції та фондів яких розкриває життєвий та творчий шлях місцевих письменників, відомих літераторів – вихідців краю, літературне життя району чи області, історію певних творів літератури тощо. Меморіальні Б.-м. відтворюють культурну пам’ять на основі меморіальних ресурсів, серед яких поряд з книжковими раритетами набувають значення речові документи та музейні предмети, що відображають приватне життя, історію повсякденності. Наприклад, в Радянському Союзі в 20-х–30-х рр. 20 ст. при бібліотеках, які були названі на честь якогось відомого видатного діяча, як правило, створювали постійні музейні експозиції, присвячені зазначеній особі. В майбутньому вони часто перетворювалися в музейні підрозділи, а також у Б.-м. Діяльність меморіальної Б.-м. втілює синтез бібліотечних, музейних, театральних, дослідницьких і просвітницьких та інших методів роботи. Важливою складовою у відтворенні культурної пам’яті в меморіальних Б.-м. є професійні навички бібліотекарів-дослідників, які допомагають місцевим жителям вивчати сімейні родоводи, складати генеалогічні дерева, особисті архіви, створюють експозицію, проводять екскурсії, лекції, вечори і т.п. Логіка дослідницької діяльності найбільш розвинутих Б.-м. призводить до перетворення їх у меморіальні бібліотеки.

Історико-краєзнавчі та історико-етнографічні бібліотеки-музеї на прикладах персоніфікованих (особистих) речей і документів або їх копій також розкривають певні історичні факти, події та періоди розвитку матеріальної та духовної культури краю, району або певної місцевості. Краєзнавчий фонд бібліотек (книги, періодика, електронні видання, кіно-, фото-, аудіодокументи, брошури, буклети), як правило, виокремлюють з основного фонду і розташовують на окремих полицях та поступово поповнюють відповідними речами та паперовими документами. Поступово формують краєзнавчі тематичні папки, історичні альбоми, що містять оригінали або копії документів, публікації з газет та журналів, листи, спогади, мемуари, дарчі грамоти, інші матеріали з сімейних архівів місцевих родин. Популяризації та поширенню краєзнавчих знань сприяють підготовлені бібліотеками краєзнавчі літературні нариси, бібліографічні покажчики (персональні та тематичні), краєзнавчі календарі, буклети про музейні експозиції.

Б.-м. народного мистецтва, які мають культурно-мистецький профіль експозиції, розкривають різні жанри художнього мистецтва. Основу їх колекцій становлять оригінальні пам’ятки історії суспільства (рідко – природи), предмети матеріальної та духовної культури краю, які представлені зразками декоративно-прикладного та побутового мистецтва, знаряддями господарської діяльності, зразками асортименту продукції місцевих підприємств, речами особистого та професійного вжитку відомих осіб краю, творами мистецтва, зразками сценічних костюмів або музичних інструментів тощо. Б.-м. веде активну роботу зі збереження культурної спадщини, народних традицій, ремесла, промислів, фольклору певної місцевості або регіону; надає комплекс послуг з організації дозвілля, організує масові заходи, заняття в гуртках, аматорських об’єднаннях тощо.

На думку Ю. Демченко, від характеру музейної роботи бібліотеки, особливостей функціонування її музейного відділу, бібліотеки розподіляються на бібліотеки-музеї, музеї-бібліотеки, бібліотеки з бібліотечним музеєм, міні-музей в бібліотеці тощо. Музей-бібліотека поглиблено займається гуманітарними дослідженнями, публікує їх результати, задовольняє інформаційні та культурні запити користувачів, а також вузькоспеціальні запити за профілем своєї наукової діяльності. Міні-музей в бібліотеці – це невелика за обсягом музейна колекція (або постійна виставкова музейна експозиція, куточок, кімната) в бібліотеці, яка, як правило, офіційно та документально не оформлена належним чином, що сприяє пропаганді книг та читання, організації дозвілля читачів.

Значний внесок у створення концепції розвитку Б.-м. зробив російський релігійний мислитель і філософ-футуролог, бібліотекознавець і педагог-новатор М. Ф. Федоров, який вважав, що бібліотека та музей, як осередки духовної спадщини, центри збирання, дослідження й освіти, а також морального виховання, повинні становити одне ціле і по духу, і за змістом. М. Федоров розумів книгу як відтворення минулого і воз’єднання його з теперішнім часом та з майбутнім, а бібліотеку – як установу, де відбувається зосередження знання, тому всі «библиотеки должны быть не только хранилищами книг, не должны служить для забавы, для легкого чтения, они должны быть центрами исследования, которое обязательно для всякого разумного существа». М. Федоров вважав, що і музей, і бібліотека, при певній специфіці роботи кожної з цих установ, по суті виконують в історії культури однакові завдання – збереження соціально-культурної пам’яті, зв’язку часів і поколінь, духовне просвітництво людини, моральне та естетичне її виховання. Він зазначав, що «всякий человек носит в себе музей» і «хранение есть свойство не только органической, но и неорганической природы, а в особенности природы человеческой».

Формування ідеї створення музею в бібліотеці сягає стародавніх часів. У багатовіковій історії книжності бібліотека часто поєднувалася з музеєм, який часто існував поряд, в одному приміщенні як єдиний культурно-освітній центр (наприклад, бібліотека при Олександрійському Мусейоні 3 ст. до н.е.), коли збирачі книг стали приєднувати до своїх книжкових зібрань інші предмети культури і повсякденного побуту. В середні віки у бібліотеках, окрім численних рукописних книг, знаходилися ікони, атласи, морські карти, картини, креслення та інші «некнижкові предмети». З часом колекції доповнювалися різними артефактами культури та мистецтва і в подальшому складались в самостійні експозиції. Часто книжкові зібрання музею ставали основою нової бібліотеки. Наприклад, Російська державна бібліотека сформувалася з фондів книжкового зібрання Румянцевського музею, а Британська національна бібліотека бере свій початок з книжок Британського музею, основу якого в першій половині 18 ст. склали колекції відомого британського лікаря і натураліста Хенса (Ганса) Слоуна (Слоана), колекції видань та рукописів державного діяча, графа Роберта Гарлея, книжкового зібрання антиквара, сера Роберта Коттона та ін. Більш рідкісним є явище, коли Б.-м. перетворюється на музей. Наприклад, Бібліотека-музей В. В. Маяковського, що була відкрита у Москві у 1938 р. та надалі мала книжковий фонд 20 тисяч видань (всього 50 тис. одиниць зберігання), у 1974 р. перетворилася в Державний музей В. В. Маяковського.

У розвинутих країнах Західної Європи Б.-м. починають з’являтися з середини 19 ст. Вони створювалися при великих бібліотеках як культурні, наукові, розважальні комплекси. Однією з перших Б.-м. була бібліотека-музей при «Гранд-Опера» («Grand Opéra») (1669) в Парижі, яка була заснована в 1866 р. (доступна читачам з 1878 р.) в приміщенні Оперного театру і зараз має п’ять експозиційних залів. Протягом майже 200 років бібліотека й архів «Гранд-Опера», що існували для театральних потреб, перетворювалися в своєрідний музей при театрі, колекція якого нараховує понад 8500 документів (експонатів), включаючи костюми великих артистів, скульптури, картини, театральний реквізит, макети сценографії та ін. Ця Б.-м. входить до складу Національної бібліотеки Франції.

Б.-м. при театрі «Комеді Франсез» («Comédie-Française») (1680) орієнтована на фахівців з історії театру, її каталог нараховує понад 50 тисяч записів. Для широкої публіки більш привабливою є музейна сторона її діяльності. Власного експозиційного приміщення у бібліотеці немає, тому Б.-м. регулярно проводить виїзні тематичні виставки, які присвячені різним аспектам діяльності «Комеді Франсез». Колекція, що формувалася протягом 300 років, включає в себе видання, рукописи, скульптури, картини, костюми та інші документи різних епох.

Початок 1970-х рр. характеризується своєрідним сплеском музеєфікації бібліотек, який охопив частину книгозбірень світу, у тому числі й України, де переважно при сільських бібліотеках почалося активне створення історико-краєзнавчих та історико-етнографічних музеїв. Цей масовий за своєю природою рух в країні, що зародився «знизу» без відповідної вказівки керуючих установ, свідчив про загальну потребу в пізнанні національної історії та збереженні історичних пам’яток, про розвиток духовної культури народу певного регіону, а також про його прагнення до самовизначення. Таким чином, активізацію музейної діяльності бібліотек логічно розглядати як спосіб збереження цілісності культури в умовах швидкого старіння соціально значущої інформації, намагання протистояти уніфікації і нівелюванню етнографічних та регіональних аспектів культури. Прояви музеєфікації у бібліотечній справі вносять суттєві корективи не тільки у зміст діяльності бібліотек, а й формують нові функції, види бібліотек, якісно та організаційно перетворюють бібліотечну діяльність у багатьох виробничих напрямках (формуванні та організації фондів, підготовці кадрів, використанні форм і методів обслуговування користувачів, організації бібліотечного простору тощо).

У кінці 20 ст. у світі та, зокрема, в Україні почали створювати віртуальні Б.-м. – організовані сукупності образів документів, які представлені в електронній формі, і образ яких можна тиражувати і передавати на відстані. Поява комп’ютерів, телекомунікацій надала можливість бібліотекам, архівам, музеям створювати інформаційний продукт, який значно розширює їх трансляційну функцію і забезпечує подальшу демократичність культури, більш широку її доступність. Створення спільного порталу музеїв, архівів і бібліотек на регіональному рівні дозволяє вирішити цілий ряд існуючих проблем у справі формування єдиного інформаційно-культурного простору: об’єднати в єдину базу колекції різних установ; прискорити включення нових інформаційних ресурсів; забезпечити одночасний доступ до інтегрованих колекцій, що розкривають культурну спадщину регіону; активізувати комунікацію між різними установами; провести збір статистичних даних та їх порівняльний аналіз з метою поліпшення роботи кожного окремо взятого електронного ресурсу; розширити можливості для проведення спільних наукових і масових заходів; вирішувати спільно складні питання щодо формування єдиного інформаційного простору.

Основними документами для існування та діяльності Б.-м. є: «Положення про бібліотеку-музей», уніфікований «Паспорт бібліотеки-музею», «Тематико-експозиційний план» (відповідно до профілю діяльності), «Книга обліку експонатів», «Книга актів прийому-передачі експонатів», «Інвентарна книга», «План роботи бібліотеки-музею». «План роботи бібліотеки-музею» повинен мати опис майбутньої експозиції із зазначенням її мети, завдань, послідовним переліком тем, підтем, комплексів і груп документів тощо. Як правило, експозиція у Б.-м. передбачає представлення матеріалів в певному логічному порядку або за такими найбільш поширеними принципами розміщення документів, як хронологічний, географічний, етнокультурний або предметно-тематичний. Фонд Б.-м. формується відповідно до виду бібліотеки, інформаційних потреб населення, історичних, економічних, культурних та інших особливостей регіону як упорядковане зібрання документів та музейних предметів. Особливо цінні, рідкісні документи та колекції повинно включати до Державного реєстру національного культурного надбання України. У разі, якщо бібліотека не забезпечує необхідні умови для їх зберігання та використання, вони можуть бути передані іншим бібліотекам відповідно до законодавства. Рішення про відкриття Б.-м. (перереєстрація бібліотеки у зв’язку зі зміною назви) приймається державним органом, у підпорядкуванні якого знаходиться бібліотека, на підставі поданих документів про створення у бібліотеці музейного зібрання, відповідної експозиції, заяви завідуючого бібліотекою за погодженням з керівниками центральної районної бібліотеки та районного краєзнавчого музею. Б.-м. діє на основі статуту (положення), що затверджується її засновником. За адміністративно-територіальним принципом Б.-м. може входити до складу ЦБС на правах філії та мати статус юридичної особи. Основними джерелами її фінансування є кошти місцевого бюджету. Додаткове фінансування може здійснюватися за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, одержаних від господарської діяльності, надання платних послуг, пожертвувань та інших джерел, не заборонених законодавством. Розвиток діяльності бібліотек з організації Б.-м. гальмує відсутність окремого нормативно-правового акта, який регламентував би діяльність Б.-м., які змушені користуватися загальним законодавством у сфері бібліотечної та музейної справи, зокрема: Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (п. 16 частини 1 статті 43), Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», Законом України «Про музей та музейну справу», нормативно-правовими документами Міністерства культури і туризму України з питань діяльності бібліотек та музеїв, регіональними законодавчими документами, «Положенням про бібліотеку-музей», «Правилами користування бібліотекою». Проте правової бази, яка б достеменно і точно регулювала діяльність Б.-м. в Україні, немає. Остаточно не визначено їх статус та основні критерії віднесення культурних закладів до цього виду бібліотек, не вирішено питання статистичного обліку Б.-м.; не налагоджена система підвищення кваліфікації бібліотекарів.

Існують зовнішні і внутрішні проблеми організації і функціонування Б.-м. Переважна більшість бібліотек, де фактично функціонують музеї, не мають офіційного статусу на муніципальному рівні і підтримують додаткові «музейні зобов’язання» на власному ентузіазмі. Відсутні методичні розробки з питань роботи з документами музейного значення з урахуванням специфіки бібліотеки. Існує також проблема обліку музейних колекцій, оскільки вони не перебувають на балансі бібліотеки. Серед фінансових проблем: неможливість включити музейні експонати в бюджетне фінансування і труднощі ведення бухгалтерського обліку. Проблемними є питання методики організації музейних експозицій, роботи з музейним фондом, визначення форми власності музейних предметів і колекцій, надання користувачам бібліотек можливості працювати з музейними експонатами. Не завжди музейна та архівна робота в бібліотеках, особливо сільських, ведеться професійно. Трапляється, що музейні (архівні) документи експонують і зберігають з порушеннями; у більшості бібліотек відсутня належна охорона та безпека експонатів. Немає також повних відомостей про всі колекційні зібрання, відсутні описи архівних і музейних матеріалів, що зберігаються в бібліотеці.

З точки зору сучасного законодавства, музеї в бібліотеках, які є найчастіше бібліотечними підрозділами, не вправі називатися «музеєм», оскільки вони не є самостійними «установами». Відповідно вживання слова «музей» по відношенню до бібліотек немає юридичного сенсу. В більшості, бібліотеки самі визначають зміст і конкретні форми своєї роботи відповідно до мети і завдань, зазначених в їх статутах. Бібліотекам можна продовжувати вести музейну роботу у формі експонування музейних предметів і рідкісних книжкових видань, як чинить більшість із них сьогодні, але при цьому, якщо використовуються такі поняття як «музей», «музейна експозиція», «музейна робота», необхідно вести окремий облік та зберігання музейних предметів за музейними правилами, без їх постановки на баланс бібліотеки. Для введення такого обліку потрібно розробити і прийняти відповідний локальний організаційний документ (наприклад, положення або інструкцію, погоджені з організацією-засновником). Форма власності музейних предметів і музейних колекцій (державна чи муніципальна) залежить від правового статусу власника бібліотеки. Залежно від власника, музейні предмети та музейні колекції можуть бути включені при реєстрації в державну або недержавну частини музейного фонду України. Оскільки музеї в бібліотеках позбавлені музейного статусу, на них не поширюються пільги, які мають музейні установи. Більшість публічних бібліотек мають у своїх фондах рідкісні видання, в тому числі віднесені до книжкових пам’яток у вигляді окремих примірників або книжкових колекцій. Книжкові пам’ятки не є самі по собі музейними предметами, якщо вони не враховуються окремо в музейному фонді бібліотеки. Спірним залишається питання про те, чи можуть видаватися для читання друковані видання (книжкові пам’ятки), включені до музейного фонду бібліотеки, або вони можуть тільки експонуватися на виставках. Музейні правила збереження фондів набагато суворіші ніж бібліотечні, що створює додаткові труднощі у роботі книгозбірень. З іншого боку, якщо бібліотека готова в точності виконувати музейні правила, вона має право розраховувати на державну чи муніципальну підтримку своєї діяльності (участь у програмах розвитку музеїв, отримання грантів, поточне фінансування і т. п.).

Багато бібліотек ведуть музейну роботу у формі експонування музейних предметів і рідкісних книжкових видань і замість назви «музей», використовують такі визначення, як «музейна кімната», «музейний куточок», «колекція документів», «зібрання документів» та ін. За думкою дослідниці Є. Борисової, слід чітко розмежовувати поняття «музейний предмет», цінність якого визначається на основі експертизи, і «меморіальний предмет». Музеї, що функціонують як підрозділи інших закладів, зокрема бібліотек, мають перебувати на обліку у відділах культури районних адміністрацій чи виконкомів міських рад. Наказом Міністерства культури і мистецтв України від 30.04.1996 № 220 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію, перереєстрацію та облік музеїв» передбачається заповнення кожним музеєм, у т. ч. і таким утворенням, як бібліотека-музей, спеціального Уніфікованого паспорта.

Призначення книги в Б.-м. багатофункціональне: вона є інструментом наукової обробки фондів, експонатом експозиції, об’єктом наукового вивчення і також засобом популяризації, поширення бібліотечної та музейної культури. Бібліотеки часто є власниками унікальних книжкових колекцій, особистих книгозбірень з певними позначками, записами, екслібрисами на книгах, що має виняткову історико-культурну, меморіальну та музейну цінність. Багато з рідкісних і цінних книг є книжковими пам’ятками і складають національне культурне надбання України. Тому бібліотека постає провідним партнером музею щодо збереження пам’яток національної культури. Використання музейних експозицій сприяє емоційному впливу на користувачів-відвідувачів, розширює соціально-комунікаційну функцію бібліотеки. Поступово змінюється її статус: вона приймає на себе дослідницькі функції і отримує музейну спеціалізацію, перетворюючись іноді на бібліотеку-музей, яка логічно підпадає під визначення бібліотеки як чотирьохелементної системи, запропонованої Ю. Столяровим. З одного боку, Б.-м. існує для читачів, комплектує фонд тиражованими документами, забезпечує матеріально-технічну базу для збереження і доступності видань при організуючій ролі бібліотекаря, з іншого – розширює сферу дії кожного зазначеного складового елементу системи. Відбувається механічне подвоєння елементів: фонди – музейні та бібліотечні; матеріально-технічна база – приміщення та обладнання для книг і для експонатів; бібліотекар – фахівець бібліотечної та музейної справи; користувач – читач і відвідувач бібліотечного музею. У той же час експонати і книги в Б.-м. представляють собою культурну єдність з новим сенсом, відмінним від колишнього. У Б.-м. книга чи інший різновид друкованого документу, що відноситься до експозиції, є одним з її системоутворюючих елементів. Експонат у Б.-м. – привід для звернення до тексту книги. Звідси профіль Б.-м. повинен відповідати профілю значної частини бібліотечного фонду. У Б.-м. експонат виступає як символ, знак тексту, іноді виконує додаткову роль, пояснюючи, ілюструючи книгу. Роль посередника між експонатом і книгою бібліотекарі беруть на себе. У зверненні до глядачів, слухачів, учасників того чи іншого заходу, як правило, є посилання на видання з фонду бібліотеки, де можна більше дізнатися про епоху, явище, подію, які представляє експонат. У Б.-м. користувач не просто отримує різноманітну інформацію, він може упевнитися в ній за допомогою музейних (меморіальних) предметів. Музейні експозиції в бібліотеках представляють собою особливі художньо-наукові реальності, завдяки яким постає втрачена дійсність, створюється можливість встановлення духовного зв’язку з минулими поколіннями і вводиться в науковий обіг нова, достовірна інформація. Історія є стрижнем Б.-м., яка представлена як історія людського суспільства та культури, зокрема літератури і мистецтва або науки і техніки, що відображається у виданнях, рукописах, речах та інших різноманітних документах.

Б.-м. у своїй діяльності стикаються з певними труднощами, як-то: відсутність певних знань з музеєзнавства у бібліотекарів та методичного забезпечення цього виду діяльності, невизначений статус Б.-м., брак фінансування та ін. Їх вирішення потребує прийняття на державному рівні типового Положення про Б.-м., створення методичного та координаційного центру з питань музейної діяльності бібліотек, внесення змін до бібліотечного та музейного законодавства та створення нормативно-правової бази для діяльності Б.-м., введення в навчальні курси бібліотечних навчальних закладів дисциплін, що присвячені музейній діяльності бібліотек.

 

Джерела

 

Молодцова А. В. Библиотеки-музеи: история рождения, методика создания, организация работы / А. В. Молодцова // Павленковская библиотека: Сельская библиотека-музей: организация, культурно-просветительские функции, опыт: Материалы семинара в с. Мугай Алапаевского района Свердловской области 22-24 авг. 2000 г. – Екатеринбург: Изд-во Урал.ун-та, 2000. – С. 25-29;

Матлина С. Г. Мемориальная библиотека: парадокс или закономерность? (Постановка проблемы) / С. Г. Матлина // Библиотека в контексте истории: Материалы 4-й междунар. науч. конф. – М.: Пашков Дом, 2001. – С. 79 – 87;

Петрова Т. А. Модель «музей-библиотека»: вопросы взаимодействия / Т. А. Петрова // Университетская библиотека: проблемы и решения: Матер. Пятой Всерос. науч.-практ. конф. – Екатеринбург, 2003. – С. 55-58; 

Викулова В. П. Музеи в библиотеках, библиотеки в музеях / В. П. Викулова // Информ. бюл. РБА. – СПб, 2004. – № 9. – С. 27-29; 

Матлина С. Нужны ли библиотекам музейные подразделения?: О библиотеках-музеях и мемориальных библиотеках / С. Г. Матлина // Библиотечное дело. – 2007. – № 18. – С. 2-6; 

Викулова В. П. Исследование мемориальной функции публичной библиотеки / В. П. Викулова // Библиотековедение. – 2008. – № 8. – С. 32-36;

Виноградова Е. Б. Мемориальные библиотеки: классификационный и типологический анализ: Дис. канд. пед. наук: 05. 25. 03 / Е. Б. Виноградова. – М., 2008. – 269 с.;

Бібліотека-музей: Методичні рекомендації / Упр. культури, туризму і курортів Деражнян. райдержадмін.; Деражнян. ЦРБ; Уклад. Ю. А. Стецюк; В. К. Куцюк; Т. В. Матвієнко. – Деражня, 2009. – 16 с.; 

Викулова В. П. Мемориальная деятельность библиотеки: организационно-управленческая концепция: Монография. – М.: «Издательство ФАИР», 2009. – 320 с.; 

Демченко Ю. А. Интеграционные процессы в современной культуре: на примере библиотек и музеев / Ю. А. Демченко // Вестник Челябин. гос. ун-та. – 2009. – № 18. – С. 13-19; 

Демченко Ю. А. Культурологический подход к построению модели библиотеки-музея / Ю. А. Демченко // Библитековедение. – 2009. – № 2. – С. 26-29;

Розколупа Н. Окремі питання організації роботи бібліотеки-клубу і бібліотеки-музею / Н. І. Розколупа // Бібліотечна планета. – 2009. – № 3. – С. 23-25; 

Черкаський М. В. Діяльність бібліотек-музеїв – необхідність та вимога часу / М. В. // Методичні рекомендації щодо створення на базі публічних бібліотек поліфункціональних установ бібліотек-музеїв. – Хмельницький, 2009. – С. 3-6;

Демченко Ю. А. Историко-теоретические и организационные аспекты функционирования библиотек, осуществляющих музейную деятельность: Дис. канд. пед. наук: 05. 25. 03 / Юлия Анатольевна Демченко. – Челябинск, 2010. – 355 с.; 

Демченко Ю. А. Понятия «музеефикация библиотек» и «мемориальные библиотеки»: терминологический анализ / Ю. А. Демченко // Вестник БАЕ. – 2010. – № 2. – С. 53–57; 

Кузнецова Т. В. Музейная деятельность библиотек: культурная инициатива или социальная закономерность на примере общедоступных библиотек Санкт-Петербурга / Т. В. Кузнецова // Библиотечные технологии: приложение к журн. «Библиотечное дело». – 2010. – № 4. – С. 73-83;

Кузнецова Т. Я. Мемориальная функция современной библиотеки и пути ее реализации / Татьяна Яковлевна Кузнецова // Роль библиотек в сохранении и актуализации исторического наследия: Материалы международной конференции. – Тула, 2012. – С. 5-17;

Шемаєв С. О. Бібліотека, архів, музей: шляхи співробітництва / С. О. Шемаєв // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2013. – Вип. 35. – С. 548-555;

Соколов В. Ю. Особливості бібліотечно-музейної виставкової діяльності / В. Ю. Соколов // Бібліотечний вісник. – 2015. – № 3. – С. 37–42;

Соколов В. Ю. Створення, організація та функціонування бібліотек-музеїв: проблеми і досягнення / В. Ю. Соколов // Вісник Книжкової палати. – 2015. – № 5. – С. 21–26; № 6. – С. 23–27.

 

Соколов Віктор Юрійович
Статтю створено : 23.11.2016
Останній раз редаговано : 14.03.2017