За місяць : 1241
статей : 980
Бібліотечний гуманізм – світоглядна система гуманістичних ідей та похідних від неї відносин між людьми, які беруть участь у процесах створення інформаційно-бібліотечного продукту та надання бібліотечних послуг.
Б. г. реалізується в сфері професійної бібліотечної діяльності, а бібліотека розглядається як соціально-інформаційний і культурний центр гуманістичної культури та книжності з вільним доступом локальних і віддалених користувачів до його документних фондів і відповідною формою спілкування читачів і співробітників бібліотеки, що будується на принципах гуманізму (людина як вища цінність суспільства має право на свободу, вільний розвиток своїх здібностей і творчих можливостей, а суспільні відносини ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості, співчутті, взаємодопомозі членів суспільства тощо). Гуманістичні принципи та ідеї, що втілюються у бібліотечній діяльності, певною мірою лягають в основу для формулювання та обґрунтування наукового сенсу та змістовності терміна «бібліотечний гуманізм», який першим запропонував і обґрунтував бібліотекознавець А. Соколов та який спирається на розуміння гуманізму як світоглядної системи універсалій культури (універсалії – це категорії, в системі яких людина певної культури оцінює, осмислює і переживає світ, складає у певну цілісність всі явища дійсності, що потрапляють у сферу її досвіду) як системи ідей та похідних від неї відносин між людьми, специфіка взаємодій і комунікацій яких обумовлена характером їхньої діяльності і потреб.
За твердженням А. Соколова, Б. г. трансформує вищезгадані універсалії культури, що набувають певних особливостей у бібліотечній справі, мають свою певну специфіку відповідно до властивостей бібліотечно-бібліографічної діяльності та набувають такого змісту і форми представлення:
1) раціоналістичні універсалії (розум, знання) у бібліотеці репрезентують фонди і бібліотечні працівники, які утворюють гуманістичні ресурси бібліотечної установи;
2) універсалія свободи – свобода волі, вибору, творчої самореалізації втілюється у вільному доступі читачів до бібліотечних фондів (відсутність цензури і будь-яких формальних обмежень);
3) естетичні універсалії репрезентують бібліотечний простір, включаючи архітектуру, дизайн, інтер’єр, а також твори писемності і друку як предмети мистецтва книги;
4) аксіологічна універсалія втілюється в культуроцентризмі, відповідно до якого бібліотека слугує для читачів центром книжності, інформаційної культури, безпосереднього спілкування, загальнолюдських і національних цінностей;
5) етична універсалія реалізується у вигляді толерантного (доброзичливого) діалогу працівників бібліотеки з читачами та колегами.
Нормативний комплекс гуманізму вимагає втілення в життєдіяльності особи (зокрема, бібліотекаря) таких духовних принципів, як: соціальна рівність, альтруїзм, толерантність, гармонія з природою, свобода самореалізації, панування культурних цінностей, розуму, творчості і знання. Такий комплекс може бути критерієм оцінювання як окремої особи (наскільки вона відповідає еталону гуманіста) та гуманістичної діяльності будь-якого соціального інституту, зокрема бібліотеки, так і для оцінювання гуманізації (дегуманізації) суспільства в цілому.
Починаючи з епохи Відродження, формувався погляд на бібліотеку як соціальний інститут, що здійснює свій «гуманістичний» вплив на людину шляхом задоволення її інформаційних та духовних запитів. З початком епохи Просвітництва, коли гуманізм став нормою (еталоном) для оцінки як світогляду і поведінки особистості, так і соціальної ідеології і режиму влади (дотримання прав і свобод людини), багато діячів того часу почали сприймати бібліотеку як одну з найважливіших установ суспільства, від організації роботи та активності якої залежить рівень освіченості громадян. Найкращими бібліотеками стають ті, котрі починають орієнтуватися на ідеали універсальної бібліотеки. Таким ідеалам відповідали універсальні наукові бібліотеки університетів і академій, придворні бібліотеки освічених монархів та національні бібліотеки, котрі символізували становлення держав. Гуманістична природа універсальних наукових бібліотек полягала в підпорядкуванні принципам розуму, освіти і наукового знання та у роботі з накопичення та зберігання культурних цінностей, втілених у книжкових фондах.
З 19 ст., з поширенням грамотності та підвищенням культурного рівня населення поступово, відбувалося повсюдне створення загальнодоступних публічних, громадських, народних бібліотек, що створювалися державою, церквою, організаціями та відомствами, товариствами і комітетами, громадами і приватними особами. У загальнодоступних і безкоштовних бібліотеках і читальнях втілювалися принципи гуманізму, соціальної відповідальності, справедливості, добра, поваги до культури, що ставали складовими класичного бібліотечного світогляду і типовими якостями професійних бібліотекарів. Така просвітницька складова діяльності бібліотек сприяє реалізації Б. г. в умовах сучасної індустріальної цивілізації. Таким чином, бібліотеки в суспільстві завжди були втіленням певних ідей гуманізму й гармонійного розвитку як основи людських відносин і суспільної діяльності.
Формування основ гуманістичної складової бібліотечної діяльності є певним історичним надбанням, реалізованим як сукупність загальнолюдських ідей, професійно-ціннісних орієнтацій, якостей особистості бібліотекаря, універсальних засобів застосування та використання певних технологій у бібліотечній діяльності, що дають змогу книгозбірням розвиватися в гармонії з загальнолюдською культурою й набувати соціальної та професійної стійкості та значущості. Загальнодоступність бібліотечних послуг, публічний, відкритий характер діяльності, можливість використання інформаційних ресурсів і сервісів у віддаленому режимі, розширення масової аудиторії бібліотеки, надійність, гідність, щирість спілкування, культура і соціальна відповідальність є важливими складовими реалізації гуманістичної складової сучасної бібліотечної діяльності, що також спрямована на коригування моральної свідомості користувача за рахунок утвердження гуманістичних цінностей, збагачення творчого потенціалу, духовного розвитку особистості.
Процес гуманізації бібліотечної сфери супроводжується пошуком і застосуванням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, нових форм, методів та засобів бібліотечної роботи, а також їх активним використанням у практиці бібліотек щодо забезпечення оптимізації (гармонізації) управління бібліотечною діяльністю в контексті створення її нового образу. Проте, більшість авторів концепцій технократичної цивілізації не залишають місця у майбутньому суспільстві для книг та бібліотек, надаючи перевагу розвитку глобальних інформаційних мереж, електронних комунікацій і штучного інтелекту. Сучасні прогресивні футурологи-гуманісти попереджають, що інформаційне суспільство в технократичному варіанті – це шлях до занепаду людства, повільний поступ до дегуманізації.
У багатьох міжнародних і національних нормативно-правових документах з бібліотечної справи хоча не завжди вживається поняття «гуманізм», проте задекларовані етичні принципи бібліотечної діяльності у різних країнах світу, що свідчить про неявне (підсвідоме) існування норм Б. г. У багатьох вітчизняних нормативно-правових документах щодо діяльності бібліотек також проголошені ідеї та принципи гуманізму. Наприклад, у «Примірному положенні про бібліотеку вищого навчального закладу III–IV рівнів акредитації» у п. 1.3 також зазначено, що «своєю діяльністю бібліотека сприяє реалізації державної політики у галузі освіти і культури, дотримуючись принципів гуманізму і демократизму, пріоритету загальнолюдських цінностей і моралі». Тобто бібліотека розглядається як один із важливих інструментів соціокультурної політики держави, метою якої є підтримка і регулювання тих сторін соціального розвитку, духовно-ціннісних та соціально-культурних взаємин людей, що пов’язані з найважливішими аспектами їхньої життєдіяльності. Формування духовних потреб читачів є найважливішим завданням бібліотекарів, які на рубежі 20-21 ст. здійснюють інтеграційний синтез гуманітарних наук, інформатики та бібліотечно-бібліографічного комплексу дисциплін.
У книгозбірнях втілення гуманістичних ідей та принципів залежить від створення сприятливого, комфортного бібліотечного середовища, яке формується і постійно підтримується колективом бібліотеки, від якого залежить не тільки якість задоволення особистих читацьких потреб користувачів, а й зростання професійного рівня кожного бібліотекаря. Від особистого вміння фахівця відчувати й співчувати, переживати і співпереживати, розрізняти добро і зло, визнавати справедливість, милосердя, порядність, доброчинність, а також морально-етичні потреби, оцінки, смаки, ідеали, мотиви, вчинки користувача залежить якісний рівень гуманізації міжособистісного спілкування між бібліотекарями і читачами, а також виконання ряду соціально-культурних функцій бібліотеки. Сучасний бібліотечний фахівець повинен бути досвідченою, творчою, креативною особистістю, сконцентрованою на потребах користувача, але академічно нейтральною, толерантною особою, яка здатна мислити як вчений, надавати реальну допомогу в процесах обміну знаннями в інформаційно-комунікаційному середовищі і при цьому бути носієм гуманістичного світогляду.
Гуманістична орієнтація бібліотек впливає на внутрішню професійну взаємодію бібліотечних фахівців і на всі напрями бібліотечної роботи. Вона передбачає активне розкриття культурної спадщини, що зберігається у книжковому фонді; взаємну зацікавленість бібліотекаря і читача в спілкуванні; створення сприятливих умов для контактів читачів між собою та надання різноманітних послуг, які сприятимуть виконанню вищезазначених завдань (В. Фірсов). В умовах зростання впливу електронних засобів передавання інформації, на думку А. Соколова, «головна і справжня місія бібліотек полягає не в інформаційному обслуговуванні, а в порятунку інформаційного суспільства від згубної недуги дегуманізації» (2011). Розглядати бібліотеку тільки як книгосховище означає залишати її за межами сучасної культури.
Гуманістична бібліотечна політика повинна виходити з аксіоми, що бібліотека є не тільки закладом з надання інформаційних ресурсів, а й центром книжкової культури і вільного спілкування людей.
На думку бібліотекознавця В. Степанова, який вважає, що в сучасній парадигмі бібліотечної діяльності поступово зникає потреба у традиційних функціях бібліотеки збирати, зберігати, систематизувати і видавати інформацію, справжній Б. г. полягає в таких аспектах: грамотний відбір до фонду джерел, що гідні читання, перегляду або прослуховування користувачами конкретної бібліотеки; допомога читачам у вирішенні проблем, пов’язаних із пошуком і оцінюванням необхідної для них інформації, у розміщенні в мережі результатів власних досліджень (останнє завдання властиво передусім академічним бібліотекам); поширення інформаційної культури, невід’ємним елементом якої є вміння розпізнавати і протистояти маніпулюванню свідомістю окремих людей чи суспільної групи; створення творчої атмосфери, що стимулює пізнавальну активність відвідувачів бібліотеки та професійну діяльність самих бібліотекарів.
Поширення електронних книг та періодичних видань призводить до того, що бібліотеки, втративши монополію на інформаційне обслуговування, витискуються з інформаційної інфраструктури цифровими сервісами. Прихильники «технократів» переконані, що, маючи у своєму розпорядженні інтернет з постійно зростаючими, дистанційно доступними інформаційними ресурсами, громадяни інформаційного суспільства не потребуватимуть жодних традиційних бібліотек, крім, оцифрованого ресурсу, що концентрує фонди декількох найбільших бібліотек. Проте, на відміну від сайтів інтернету, книги, що зберігаються у фондах бібліотек, можна перечитувати неодноразово, кожен раз знаходячи в них новий зміст. Так само, книжкові фонди – це не тільки джерело отримання інформації і засіб заповнення дозвілля, а й необхідний елемент національної самосвідомості і загальнолюдської культури. Таким чином, бібліотечні фонди в книжковій формі є певним своєрідним гуманістичним ресурсом, оцифровані ж фонди є не гуманістичним, а інформаційним ресурсом, що розрахований на машинне оброблення і раціональне, а не морально-емоційне сприйняття користувачами. До того ж, інтернет є лише постачальником інформації для роздумів і, в цілому, не здатний пробудити у своїх користувачів безкорисливий альтруїзм чи етнічну толерантність. Сучасна місія бібліотек полягає у посиленні значення і соціальної значущості (цінності) інформації і знань, вона стає, по суті, каталізатором напряму суспільного розвитку, оскільки специфіка бібліотеки як соціокультурного інституту полягає в тому, що, на відміну від інших сховищ інформації, вона виконує в суспільстві ціннісно-орієнтовну функцію, формуючи свої фонди за допомогою оцінки та відбору документів, найбільш значущих (цінних) джерел з точки зору аксіологічної парадигми соціуму.
Завдяки задоволенню та формуванню інформаційних потреб і читацьких інтересів користувачів, внаслідок багатовекторної професійної праці бібліотекарів, які, здебільшого, стихійно трансформують і привносять гуманістичні принципи у свою роботу, бібліотечна діяльність націлена не тільки на виконання інформаційної, культурно-просвітницької, соціально-комунікаційної та інших функцій, а й на здійснення певної гуманістичної місії бібліотеки. Б. г. відчувається бібліотечними працівниками на інтуїтивно-емпіричному рівні і проявляється в їхній інноваційній діяльності. Отже, одним із важливих завдань керування бібліотечною справою має стати цілеспрямоване формування свідомості бібліотекарів в аспекті ясного розуміння проявів принципів гуманізму на кожній конкретній ділянці бібліотечної діяльності (комплектування, обробка, зберігання, видача документів тощо).
Метою Б. г. є не стільки інформаційне обслуговування читачів, скільки зменшення дегуманізації суспільства, на що повинні орієнтуватися бібліотеки з допомогою всіх своїх засобів. Співвідношення між ідеєю гуманізації суспільства й ідеєю його інформатизації полягає в тому, що гуманізація є метою соціальних перетворень, а інформатизація – тільки одним із засобів досягнення цієї мети. Оскільки мета і засіб нерозривно взаємопов’язані, зазначені дві ідеї повинні не конкурувати між собою, а доповнювати одна одну в стратегічних програмах розвитку бібліотечної справи. Інформаційні технології повинні служити розвитку бібліотечної справи, а не бібліотечна справа – розвитку інформаційних технологій. Інформатизація бібліотек виправдає себе тільки в тому випадку, якщо вона слугує реалізації гуманістичної місії.
Зміни, що останнім часом відбуваються в бібліотечній галузі, посилюють роль і значення гуманізації бібліотечної діяльності, що постає одним з головних засобів виживання бібліотек і суспільства в існуючих умовах. Для сталого розвитку бібліотек та суспільства необхідні: нерозривне поєднання гуманізації, як мети та інформатизації, як засобу розвитку; цільове призначення бібліотек (гуманістична місія) та засоби його досягнення (інформаційні технології та засоби виконання соціальних функцій). Бібліотеки будуть затребувані майбутнім інформаційним суспільством тією мірою, в якій вони візьмуть на себе виконання гуманістичної місії. Дотепер основним напрямом поширення гуманістичних цінностей завжди була книжкова комунікація, що зберігає багатовікову гуманістичну спадщину. Саме бібліотеки, спираючись на свої фонди, здатні і повинні виконувати гуманістичну місію, адекватну умовам буття інформаційного постіндустріального суспільства. Бібліотеки, що історично сформувалися відповідно до потреб суспільства в накопиченні, зберіганні, передачі знань і культурного досвіду, безпосередньо впливають на культурний процес та відбір культурних цінностей за допомогою вироблення власної технології відбору, збереження, передачі текстів, а також завдяки гуманістичним принципам та підходам щодо вирішення багатьох професійних питань та соціальних проблем.
Потреба в посиленні гуманістичної складової діяльності бібліотек є певною реакцією на розвиток процесів глобалізації, дегуманізації суспільства, аморальності та бездуховності. Глобалізація змінює традиційні форми людської цивілізації, наповнюючи її новим змістом, завдяки чому відбувається переоцінка цінностей, що у свою чергу впливає певним чином на характер соціальних умов гармонійного розвитку особистості і зростання її духовного потенціалу. У різноманітних і складних процесах глобалізації бібліотека, як соціальний інститут, здійснює важливу роль гуманізації суспільства, оскільки вона постає в якості потужного каналу передавання фундаментальних культурних цінностей, сенсів буття, основних гуманістичних принципів життєдіяльності людини, виступаючи, таким чином, інтегруючим центром культурного життя соціуму.
Соколов А. В. Зачем библиотеки информационному обществу? / А. В. Соколов // Нева. – 2011. – № 9;
Соколов А. В. Библиотека и гуманизм: Миссия библиотеки в глобальной техногенной цивилизации / А. В. Соколов. – С.-Петербург: Профессия, 2012. – 398 с.;
Осипова И. П. Библиотека и гуманизм: (реферат) / И. П. Осипова // Библиотечное дело – XXI век: научно-практический сборник: приложение к журналу «Библиотековедение». – Москва, 2013. – № 1 (24). – С. 76–86;
Соколов А. В. Сущность библиотечного гуманизма / А. В. Соколов // Вестн. Библ. Ассамблеи Евразии: науч.-практ. журн. – 2013. – № 2. – С. 44–48;
Соколов В. Ю. Основні складові бібліотечного гуманізму / В. Ю.Соколов // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. – 2016. – № 4. – С. 2–9.