Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 19
За місяць : 1123
Кількість
статей : 489
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Едиціологія

 

Едиціологія  (з англ. edition – видання, грец. logos – слово, вчення) – наука, що займається вивченням історії, теорії, методики та організації редакційно-видавничої справи.

Термін «едиціологія» був запропонований Г. М. Швецовою-Водкою в навчальному посібнику «Вступ до бібліографознавства» (Київ, 2004) як назва наукової дисципліни, що вивчає редакційно-видавничу справу. Інший український дослідник – З. В. Партико – називає науку, що займається вивченням видавничої справи, «едитологією», виокремлюючи в ній теорію видавничої справи та теорію редагування.

Проблеми термінології, її уточнення, актуалізації, уніфікації у книгознавстві постійно знаходяться в центрі уваги наукового співтовариства, починаючи з досліджень М. М. Лісовського, О. М. Лов’ягіна, М. М. Куфаєва, Л. Ю. Биковського, і пов’язуються із вирішенням загальних та часткових питань: загальної назви науки («бібліографія», «бібліологія», «бібліософія», «книгознавство»); її складу (за М. М. Лісовським: книговиробництво–книгорозповсюдження–книгоопис; за О. М. Лов’ягіним: генетика – статика – динаміка; за М. М. Куфаєвим: філософія книги – бібліологія – книжкова справа; за Л. Ю. Биковським: книговиробництво–книгопоширення–книговживання); теоретичних та методологічних проблем.

Сучасні дослідження ґрунтуються на «Принциповій схемі книгознавства» А. І. Барсука. Ця схема аналізується та ілюструється у навчальних посібниках А. О. Бєловицької, М. А. Низового, Г. М. Швецової-Водки та ін.

Редакційно-видавнича справа, за схемою А. І. Барсука, є першою складовою системного блоку книжкової справи як практичної галузі, що пов’язана з підготовкою, випуском, розповсюдженням та використанням творів друку. З метою узагальненого підходу до визначення наукового знання, яке займається вивченням історії, теорії, методики та організації редакційно-видавничої справи, пропонується єдиний термін «едиціологія».

Як галузь наукового знання Е. має свій об’єкт, предмет, завдання, методи дослідження і входить до єдиної системи дисциплін книгознавчого циклу. Об’єктом Е. є книга, як явище суспільне, що має свою змістову та матеріальну основу (від рукопису до видання – друкованого чи електронного) та редакційно-видавнича справа, як практична галузь дослідження. Предметом дослідження Е. є історія, теорія, методика, організація редакційно-видавничого процесу, що являють собою сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій співробітників видавництв, спрямованих на підготовку й випуск того або іншого виду видавничої продукції. Завдання Е. полягають у дослідженні всіх аспектів історичної, теоретичної, організаційної та методичної складових редакційно-видавничої діяльності.

Методи дослідження, притаманні Е., підпорядковані її предмету та завданням і ґрунтуються на методах книгознавчого підходу до вивчення книги з позицій редакційно-видавничої справи. До них належать методи: функціональний (видавнича продукція вивчається з позицій споживача, тобто враховується цільове і читацьке призначення видання, відповідність форми та змісту, міра розповсюдження видань та їх впливу на споживача та суспільство); бібліографічний (облік видань за зовнішніми та внутрішніми ознаками); статистичний (аналіз видавничої продукції за кількісними показниками); поліграфічний (аналіз видавничої продукції як витвору поліграфічного мистецтва); аналітико-семантичний (аналіз видавничої продукції за темами, за хронологією, за видавництвами тощо); структурно-типологічний (аналіз структури видавничої продукції за видами і типами видань).

Редакційно-видавничий процес як галузь практичної діяльності і як основний предмет вивчення Е. складається з етапів, кожен з яких досліджується наукою окремо. У навчальному посібнику «Енциклопедія видавничої справи» (автори: В. П. Ткаченко та ін.; Харків, 2008) виділено підготовчий, редакційний, виробничий та маркетинговий етапи, що достатньо вичерпно відображають складові редакційно-видавничого процесу.

На підготовчому етапі відбувається пошук автора і твору, що є найважливішою ланкою у подальшій роботі видавництва чи видавничої організації, оскільки від компетентності автора та якості рукопису залежить споживча привабливість видання, а отже і потенційний прибуток видавництва. Редакційний етап охоплює роботу редакторів із текстом  і включає філологічне, технічне, художнє редагування. Виробничий етап передбачає перетворення рукопису на конкретне видання і може здійснюватись як поза межами видавництва, на поліграфічному підприємстві, так і безпосередньо у видавництві – на поліграфічній дільниці. Маркетинговий етап пов’язаний із рекламуванням видання з метою формування «іміджу» того чи іншого видання і безпосередньо спрацьовує на перспективу, успішність, конкурентоспроможність видавництва. Маркетинг як вивчення попиту може починатись як на підготовчому етапі, після отримання рукопису від автора, так і після виходу конкретного видання у світ.

Розвиток практичної сфери редакційно-видавничого процесу і розвиток Е. є взаємопов’язаними.

Джерела

 

 

Шатрова М. Едиціологія – дисципліна книгознавчого циклу // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2011. – № 3. – С. 59–62;

Барсук А.И. Библиографоведение в системе книговедческих дисциплин : методол. очерк. – М. : Книга, 1975. – 206 с.;

Беловицкая А. А. Общее книговедение : учеб.пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Книговедение и орг. кн. торговли». – М. : Книга, 1987. –256 с.;

Ківшар Т. Книгознавча концепція Левка Биковського подебрадського періоду (1922–1923) // Вісн. Львів. ун-ту. Серія Книгознавство, бібліотекознавство та інформ. технології. – 2008. – Вип. 3. – С. 145–256;

Швецова-Водка Г. М. Вступ до бібліографознавства : навч. посіб. – К. : Кондор, 2004. – 216 с.;

Партико З. В. Загальне редагування : нормативні основи : навч. посіб. – Львів : Афіша, 2004. – 416 с.;

Низовий М. А. Вступ до книгознавства : навч.посіб. – К. : Кондор, 2009. – 144 с.

 

Шатрова Марина Борисівна
Статтю створено : 08.07.2014
Останній раз редаговано : 29.02.2016