Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 2
За місяць : 410
Кількість
статей : 628
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Навчальне видання
Навчальне видання

imageНавчальне видання – видання, що містить систематизовані відомості наукового чи прикладного характеру, викладені в зручній для вивчення та викладання формі; офіційно затверджене як таке. Один із основних засобів навчання і виховання, є невід’ємним елементом освітнього процесу, узгоджується з державними освітніми стандартами, навчальними планами та програмами. Від інших видань відрізняється функціональним (на допомогу навчанню) та читацьким (адресоване тим, хто навчається і тим, хто навчає) призначенням, особливостями структури. Для позначення Н. в. використовують також терміни «навчальна література», «навчальна книжка».  Н. в. можуть видаватися у традиційній паперовій (друкованій) формі та/або як електронне видання локального та/або віддаленого доступу.

Основна мета Н. в. – забезпечення навчально-методичної підтримки різних форм і методів навчального процесу на усіх його етапах і рівнях освіти. Н. в. виконують комунікативну, інформаційну, пізнавальну, розвивальну, виховну, організаційну та самоосвітню функції, надаючи допомогу широкому загалу конкретних користувачів (учнів, студентів, аспірантів, викладачів) в оволодінні ними конкретним навчальним предметом, дисципліною, курсом. Характерними ознаками Н. в. є єдність змісту і форми, читацьке і цільове призначення, жанр та роль у освітньому процесі. У структурі навчальної книжки, як правило, вміщують текстові (основний, додатковий та пояснювальний тексти) та позатекстові компоненти (апарат організації засвоєння інформації, ілюстративний матеріал, апарат орієнтування).

Необхідність створення навчальної книжки виникла ще в глибоку давнину. До нашого часу дійшли шумерські навчальні тексти, створені на глиняних табличках, вік яких – приблизно 4,5 тис. років. З появою і поширенням книгодрукування вигляд навчальної книжки змінювався і постійно еволюціонув. Історія широкого та систематичного застосування книжки як спеціального засобу навчання налічує приблизно 150–200 років.

Становлення вітчизняної навчальної літератури пов’язують із діяльністю відомого педагога К. Ушинського, який розглядав навчальну книжку передусім як методичний посібник, засіб для самостійної роботи учнів; теоретично обґрунтував загальні принципи побудови її змісту: науковість, доступність, наступність, народність, зв’язок із життям, опора на краєзнавчі матеріали. Ці принципи він реалізував у своїх російськомовних виданнях «Дитячий світ» (1861), «Рідне слово» (1863), «Хрестоматія» (1863), «Рідне слово. Книга для всіх, хто навчає. Поради батькам і наставникам щодо викладання рідної мови за підручником "Рідне слово"» (1864) – визнаних еталоном Н. в.

Україномовну навчальну літературу почали сторювати ще в кінці 50-х – на початку 60-х рр. 19 ст. У цей час побачили світ «Граматка» П. Куліша, «Українська абетка» М. Гатцука, «Букварь южнорусскій» Т. Шевченка (перший підручник, написаний літературною українською мовою). Після підписання Валуєвського циркуляру (1863), а пізніше – Емського указу (1876) використання і видання українських книжок було заборонено і припинилося майже на півстоліття. Після скасування заборони на українське друковане слово, протягом 1905–1914 рр. було надруковано сім українських букварів та граматок, чотири читанки, а також граматики української мови, підручники з арифметики, географії, історії.

У період відродження національної школи в Україні у 1917 р. перший державний орган управління освітою – Генеральний Секретаріат освіти – вважав одним з головних завдань створення національних книжок для навчання: шкільних підручників, навчальних посібників, довідників, словників. Було створено та видано підручники з історії для початкової школи (авт. : М. Грушевський, І. Крип’якевич та ін.), з математики (авт. О. Астряб), з рідної мови (авт.: І. Огієнко, Б. Грінченко, Я. Чепіга). Головною вимогою до навчальної книжки для початкової школи з рідної мови, на думку І. Огієнка, є написання її українською літературною мовою. Ці ідеї він втілив у власних підручниках («Рідне писання: Українська граматика», «Граматика малої Лесі», «Рідне слово. Початкова граматика» (у двох частинах) ). У січні 1918 р. при Міністерстві народної освіти створено видавничий відділ, в якому працювали спеціально створені комісії з різних наукових дисциплін, які розглядали надруковані українською мовою підручники, а також надіслані до відділу ориґінальні рукописи книжок. Наслідком цієї роботи стала поява значної кількості видань, що мала задовольнити навчальні потреби школярів.

У період Директорії УНР видання навчальних книжок досягло вагомих успіхів. Підготовка та друк підручників і посібників стали одним із пріоритетних завдань УНР. Майже всі українські видавництва як в Україні, так і за її межами друкували значну кількість Н. в. за доволі дешевою ціною та високої якості. Багато необхідних для українських шкіл книжок було надруковано у Відні товариствами «Дзвін», «Українська школа»,«Час», «Поступ», «Вернигора» та ін. за сприяння Педагогічної місії, очолюваної А. Крушельницьким, і за підтримки Міністерства народної освіти; частина з цих книжок надійшла в Україну.

У 20-х рр. 20-го ст. в Україні створюється радянська загальноосвітня школа. Почався пошук навчальної літератури нового типу. «Робочі книги», «розсипні підручники», підручники-журнали мали, на думку вчених, повніше задовольняти потреби навчально-виховного процесу. Укладанню української навчальної книжки особливу увагу приділяли представники прогресивної української інтелігенції: О. Астряб, Б. Грінченко, М. Грушевський, С. Єфремов, М. Зеров, І. Огієнко, С. Постернак, С. Русова, Я. Чепіга та інші. Н. в. продукували державні видавничі структури ДВУ, «Книгоспілка», «Український робітник», «Час», «Рух». Держвидав забезпечував учнів підручниками і посібниками з мови, читання, арифметики, природознавства та інших навчальних дисциплін.

Переломним моментом в історії навчального книговидання стали 30-ті роки. Ухвалою Раднаркому УРСР від 21  серпня 1930  р. у структурі ДВОУ в тодішній столиці України – Харкові було створено державне учбово-педагогічне видавництво (так воно тоді називалося ), якому в жовтні того ж року присвоєно назву «Радянська школа» (з 1991 р. – «Освіта»). Постанова ЦК ВКП(б) «Про підручники для початкової і середньої школи» (1933) задекларувала важливу, незамінну роль навчальної літератури в оволодінні учнями знаннями і оголосила перехід на стабільні підручники. 9 вересня 1954 р. Міністерство вищої освіти СРСР видало наказ «Про забезпечення вищих навчальних закладів стабільними і високоякісними підручниками і навчальними посібниками». 25 червня 1968 р. спільним наказом Комітету з преси при Раді Міністрів УРСР та Міністерством вищої та середньої спеціальної освіти УРСР з метою задоволення потреб вищих та середніх спеціальних навчальних закладів у друкованих виданнях та поліпшенні їх якості засновано видавництво «Вища школа».

У 70-х рр. створюються навчально-методичні комплекси – спеціальні набори навчальних книжок та інших засобів навчання.

Наказ Міністра освіти УРСР від 16 лютого 1978 р. № 25 «Про перехід на безоплатне користування підручниками учнів загальноосвітніх шкіл Української РСР» заклав початок формуванню у бібліотечних фондах закладів загальної середньої освіти спеціальних підфондів шкільних підручників (навчальної літератури).

Зібрання вітчизняних Н. в., починаючи з 1748 р., зберігається у фондах Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського.

Н. в. є невід’ємною складовою бібліотечних фондів спеціальних педагогічних бібліотек та бібліотек закладів освіти, а специфічні характеристики окремих їх видів зумовлюють особливі підходи до комплектування, обліку, зберігання і використання.

Н. в., підготовлені переважно в закладах вищої освіти, наукових установах, наукових видавництвах, організаціях та бібліотеках і видані в електронній формі на умовах відкритих даних віднесено до категорії академічних текстів; вони накопичуються, зберігаються і систематизуються в інституційних репозитаріях і подаються до Національного репозитарію академічних текстів – загальнодержавної розподіленої електронної бази даних.

Для електронних Н. в., призначених для здобувачів повної загальної середньої освіти та відповідних педагогічних працівників з 2018 р. створюється спеціальний інформаційний інтернет-ресурс «Національна освітня електронна платформа».

Загальнотипологічної класифікації навчальних видань натепер не існує.

У самостійний комплекс Н. в. виділяють за цільовим призначенням і характером вміщуваної інформації згідно з ДСТУ 3017: 2015 «Видання. Основні види. Терміни та визначення», який трактує Н. в. як «видання, що містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у зручній для вивчення й викладання формі». Цим документом унормовані також терміни, якими позначають види Н. в. залежно від їхньої ролі в освітньому процесі й характеру вміщеної інформації: навчальна програма, підручник, навчальний посібник (навчально-методичний посібник, навчальний наочний посібник, хрестоматія, практикум, робочий зошит).

Зафіксований у стандарті перелік Н. в. не є повним: Г. Швецова-Водка додає текст лекцій, конспект лекцій, методичні рекомендації (вказівки), програма курсу, навчальний довідник, а М. Тимошик – збірник вправ або задач. За функціональним аспектом зарубіжні дослідники О. Гречихін та Ю. Древс пропонують розрізняти навчальні книжки за такими параметрами: програмні, теоретичні, популярні, методичні, інформаційні видання. Існують також видання, що посідають проміжне місце між Н. в. та іншими, наприклад, довідковими (навчальний довідник, навчальний тлумачний словник і т. ін.). Своєю чергою С. Антонова об’єднує Н. в. у специфічні блоки, враховуючи не лише характер інформації, а й безпосередньо цільове призначення кожного виду – це програмно-методичні (керують відповідними системами літератури), навчально-методичні (допомагають організувати роботу викладачів), власне навчальні та допоміжні видання.

За функціональною ознакою, що визначає значення і місце окремих видів навчальної літератури в освітньому процесі, формуються групи Н. в. як компоненти навчально-методичного комплекту, передбаченого Ліцензійними умовами провадження освітньої діяльності закладів освіти в частині навчально-методичного забезпечення реалізації освітніх програм, а саме:

навчально-програмні, що регламентують освітній процес із певної навчальної дисципліни, курсу (факультативу, гуртка тощо), визначають цілі та завдання, структуру і зміст навчальної дисципліни, обсяг навчального матеріалу з окремих тем (питань), послідовність їх вивчення; до них належать навчальні плани, програми, календарно-тематичне планування, поурочні плани.;

навчально-теоретичні (підручники, навчальні посібники, а також тексти та конспекти лекцій із певної дисципліни, або ж будь-якої частини курсу, які застосовуються здебільшого у вищій школі);

–  навчально-практичні (збірники вправ і задач, контрольних завдань, тестів, практичних робіт і лабораторних практикумів, хрестоматій); ці допоміжні дидактичні матеріали сприяють зміцненню пізнавальних і практичних умінь, прищеплюють навички самостійної роботи;

навчально-методичні (методичні рекомендації (вказівки) щодо вивчення предмета(дисципліни, курсу), рекомендації щодо виконання контрольних робіт, розроблення проектів, підготовки дослідницьких робіт і т. ін.);

–  навчально-довідкові (тематичні, термінологічні словники, навчальні довідники, путівники, визначники і т. ін.);

–  навчально-наочні (альбоми, карти, атласи, таблиці);

–  навчально-бібліографічні посібники.

Класифікацію  Н. в., призначених для дітей, наведено також у стандарті СОУ 18.1-02477019-07:2015 (від 07.05.2015) «Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх навчальних закладів. Загальні технічні вимоги». Зокрема, за принципом вікової категорії читачів виокремлено чотири групи видань:

–  для дошкільного віку (для дітей до 6 років);

–  для молодшого шкільного віку – призначаються для учнів початкових класів, тобто дітей віком 6–10 років;

–  для середнього шкільного віку – адресуються учням 5–8 класів, яким виповнилося 11–14 років;

–  для старшого шкільного віку – розраховані на підлітків 9–12 класів, а також абітурієнтів віком 15–18 років.

Відповідно, логічно виділяти Н. в. також за видом освітніх закладів, для яких вони призначені: дошкільної освіти, початкової школи, загальноосвітньої школи, професійно-технічної освіти, фахової передвищої та вищої освіти.

Залежно від особливостей характеру інформації у згаданому стандарті виокремлено підручники, навчальні посібники та практикуми, які, відповідно до широкого тематичного діапазону навчальних дисциплін, що вивчаються в усіх типах закладів освіти, можуть бути гуманітарними (з мови, літератури, психології, історії, суспільствознавства і т. ін.); математичними (з математики, алгебри, геометрії, інформатики, логіки і т. ін.); природничими (з біології, хімії, природознавства, фізики, астрономії і т. ін.); спеціальними (з медицини, механіки, радіотехніки і т. ін.).

Н. в. класифікують також і за іншими ознаками, зокрема: за способом виготовлення (друковані та електронні); за носієм інформації (паперові, магнітні, оптичні та опубліковані в електронній комп’ютерній мережі, тобто мережеві видання); за знаковою природою інформації (текстові, картографічні, образотворчі, нотні (поліграфічні та електроннні), мультимедійні (тільки електронні); за особливостями зовнішнього вигляду (кодекс (поліграфічні та електронні видання),CD-ROM, онлайнові (тільки електронні видання).

Формат та ергономічні показники Н. в. для дітей (розмір навчальної книжки, якість поліграфічного виконання та виготовлення і друкування наочно-ілюстративного матеріалу; дотримання санітарно-гігієнічних вимог (розмір шрифту, якість паперу, добір кольорів, вага тощо), а також художнє оформлення і поліграфічне виконання (гарнітура і розмір шрифтів, формат видання, ілюстративний матеріал, способи скріплення, вид оправи тощо) регламентуються СОУ 18.1-02477019-07:2015 (від 07.05.2015) та ДСанПіН 5.5.6-138-2007 (від 09.02.2007) «Державні санітарні норми і правила. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей» і залежать від виду Н. в. і їхньої потенційної читацької аудиторії.

Офіційне визнання відповідності навчальної літератури вимогам державних стандартів освіти, державних санітарних правил і норм, гігієнічних нормативів, інших нормативних документів реалізується через процедуру експеризи якості та надання відповідного грифа центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, (або іншого відомства, у компетенції якого перебуває підготовка спеціалістів відповідного профілю – медичного, культурологічного і т. ін.), закладу освіти чи наукового закладу про офіційне затвердження, а також відомостей про проходження визначеного порядку рецензування. До проведення незалежної наукової експертизи навчальної та методичної літератури (крім літератури для вищої освіти) залучається Національна академія педагогічних наук України, яка надає висновки (рекомендації) щодо доцільності її використання в освітньому процесі, які є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час прийняття відповідних рішень.

Види грифів, основні види Н. в., яким вони надаються (навчальні програми; підручники; навчальні посібники; навчально-методичні або методичні посібники; хрестоматії; зібрання творів; словники; енциклопедії; тлумачні словники для школярів; термінологічні словники для школярів; довідники для школярів; практикуми; навчальні наочні посібники; альбоми) та умови їх отримання визначено у Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України, затвердженому наказом МОН України від 17 червня 2008 р. № 537. Від  2014 р. навчальним виданням для вищої освіти гриф МОН не надається; контроль за їхньою якістю, схвалення до друку та використання в освітньому процесі належить до компетенцій учених рад закладів вищої освіти чи академічних установ, де вони підготовлені.

Гриф «Затверджено Міністерством освіти і науки України» надають навчальним  програмам з предметів інваріантного складника навчальних планів закладів загальної середньої освіти та підручникам, які мають гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України», пройшли апробацію та моніторингові дослідження у навчальних закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти. Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» надають підручникам, що стали переможцями Всеукраїнського конкурсу навчальних програм та підручників для загальноосвітніх навчальних закладів і плануються для апробації та моніторингових досліджень у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти, а також усім іншим видам навчальної і навчально-методичної літератури. Рішення про надання грифів «Затверджено» і «Рекомендовано» ухвалюється на підставі висновків відповідних комісій Науково-методичної ради МОН України. Навчально-методичній літературі (практикумам, хрестоматіям, методичним розробкам, навчально- методичним посібникам, робочим зошитам, дидактичним матеріалам тощо) за рішенням відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства може надаватися гриф «Схвалено для використання у загальноосвітніх або професійно-технічних навчальних закладах».

Текст грифа зазначається у вихідних відомостях і містить інформацію про призначення та вид Н. в., тип закладу освіти відповідно до освітнього або освітньо-кваліфікаційного рівня, де передбачено його використання. Інформацію про зміст грифа розміщують на титульному аркуші під назвою Н. в. (у підзаголовковій інформації), у вихідних даних картографічних або табличних виробів. На звороті титульного аркуша зазначається номер і дата рішення відповідного міністерства чи установи, що надали гриф.

Н. в., які отримали гриф МОН або схвалені до використання у навчальних закладах, вносяться до переліку навчальної літератури, рекомендованої МОН для практичного використання в закладах освіти (крім вищої), який формується щороку і є джерелом офіційної інформації про функціонування Н. в.

Відповідно до Закону України «Про освіту» держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у т. ч. електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, їхніх структурних підрозділів державної, комунальної форм власності, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, а також педагогічних працівників закладів післядипломної педагогічної освіти відповідно до потреби у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Фінансування видання, придбання, зберігання та доставляння підручників і посібників, створення, придбання, апробація електронних підручників для системи загальної середньої освіти провадяться за відповідною бюджетною програмою щодо методичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності навчальних закладів.

Н. в., видані за кошти державного бюджету, спрямовуються винятково на комплектування бібліотечних фондів закладів освіти з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2010 р. № 781 «Деякі питання забезпечення підручниками та навчальними посібниками студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів». На звороті титульного аркуша таких видань розміщується позначка «Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено».

Вимоги до комплектування та обліку Н. в. у бібліотечних фондах у закладах загальної середньої, професійно-технічної та передвищої освіти державної і комунальної форм власності, що використовують у освітньому процесі підручники і навчальні посібники для системи загальної середньої освіти, регламентуються «Інструкцією про порядок комплектування та облік підручників і навчальних посібників у бібліотечних фондах загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації», затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 02.12.2013 № 1686.

На бібліотекарів закладів освіти покладена функція виховання у користувачів бережливого ставлення до навчальної літератури.

На продукуванні навчальної літератури спеціалізуються майже 50 видавництв як державної, так і приватної форм власності, а також видавничі підрозділи ЗВО. Н. в. у статистиці вітчизняного друку посідають першу позицію за кількістю назв і за тиражами. За даними Книжкової палати України імені Івана Федорова у 2017 р. випуск Н. в. становив 32,2 % від загальної кількості назв і 54,1 % від загального накладу.

Джерела  

Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 781«Деякі питання забезпечення підручниками та навчальними посібниками студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів»

Положення про Національний репозитарій академічних текстів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 541

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення методичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності навчальних закладів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 р. № 284 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 668)

Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності закладів освіти, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 р. №  187 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 347) 

ДСТУ 3017:2015. Видання. Основні види. Терміни та визначення. – Чин. від 2016–01–07. – Київ, 2016.;

СОУ 18.1–02477019–07:2015. Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх навчальних закладів. Загальні технічні вимоги (зі зміною № 1). – На заміну СОУ 22.2–02477019–07:2007; чинний від 2013–01–03.;

ДСанПіН 5.5.6–138–2007. Державні санітарні норми і правила. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей. – На заміну ДСанПіН 5.5.6.084–2002; чинний від 2007–02–09. Наказ Міністерства охорони здоров'я України 18.01.2007 № 13.;

Наказ Міністерства освіти і науки України від 08.05.2008 р. № 401 «Про затвердження Положення про апробацію та моніторингові дослідження навчальної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів»;

Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.06.2008 № 537 «Про затвердження Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України»;

Наказ Міністерства освіти і науки України від 27.06.08 № 588 «Щодо видання навчальної літератури для вищої школи»;

Наказ МОНмолодьспорту України від 14.12.2012 № 1427 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за № 19/22551 «Про затвердження Порядку забезпечення студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками»;

Наказ Міністерства освіти і науки України від 02.12.2013 № 1686 «Про затвердження Інструкції про порядок комплектування та облік підручників і навчальних посібників у бібліотечних фондах загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації»;

Наказ Міністерства освіти і науки України від 18.04. № 486 «Деякі питання скасування процедури надання Міністерством освіти і науки грифів навчальній літературі для вищих навчальних закладів»;

Наказ Міністерства освіти і науки України 22.05.2018 № 523 «Про затвердження Положення про Національну освітню електронну платформу»;

Лист Міністерства освіти і науки України від 20.08.2018 № 1/9-501 «Про Перелік навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах дошкільної освіти»;

Лист Міністерства освіти і науки України від 20.08.2018 № 1/9-503 «Про переліки навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах загальної середньої освіти»;

Лист Міністерства освіти і науки України від 27.08.2018 № 1/11-9110 «Про Перелік навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами у 2018/2019 навчальному році»;

Орієнтири концепції навчальної книжки і підручника / А. Фурман, С. Атаманенко, В. Клименко, О. Цедик // Рідна школа. – 1993. – № 1. – С. 17–21.;

Середа Л. П. На допомогу авторам навчальної літератури : навч. посіб. / Л. П. Середа, В. С. Павленко ; за ред. В. С. Павленка. – Київ : Вища шк., 2001. – 79 с. : іл.;

Карпенко О.О. Навчальна книжка в умовах інформатизації освіти / О. О. Карпенко // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 6. – С. 34–35.;

Майданченко П. Концепція навчальних видань // Друкарство. – 2005. –

№ 6. – С. 24–27.;

Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця : практичний посібник. –/ Микола Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2005. – 560 с.;

Гривняк О. Сучасні особливості випуску навчальної літератури для загальноосвітніх і вищих навчальних закладів України / Оксана Гривняк // Друкарство. – 2006. – №  5. – С. 25–30.;

Москаленко М. М. Історія становлення навчального книговидання в Україні (20–40 рр. ХХ ст.) з проекцією на сьогодні / М. М. Москаленко // Поліграфія і видавнича справа : наук.-техн. зб. – Львів, 2007. – Вип. 46. – С. 74–80.;

Самотий Р. С. Навчальна література: з історії видавничої діяльності у Львівській політехніці (середина XIX – початок XX ст.) / Р. С. Самотий // Поліграфія і видавнича справа. – 2008. – № 2. – С. 10–17.;

Буряк С. В. Видавнича діяльність провідних університетів: огляд минулого і сучасний стан / С. В. Буряк // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2010. – № 2. – С. 67–72.;

Ковба Ж. М. Проблеми випуску та поширення навчальної вишівської книги / Ж. М. Ковба // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2010. – № 2. – С. 62–66.;

Паливода Ю. Сучасна навчальна книга: комунікаційні інтенції автора // Ю. Паливода // Вісник Книжкової палати. – 2011. – № 3. – С. 7–10.;

Артьомов І. В. Навчальна книга: організація і методика створення : посібник / І. В. Артьомов, О. М. Ващук ; Закарпатський ДУ. – Ужгород, 2012. ­– 238 с.;

Жосан О. Тенденції розвитку вітчизняної шкільної навчальної літератури у 20-х роках ХХ століття / О. Жосан // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. – 2012. – № 42(1). – С. 230–235.

Жосан О. Е. Тенденції розвитку вітчизняної шкільної навчальної літератури у 60-х – 80-х роках ХХ століття / О. Е. Жосан // Педагогічний альманах. – 2012. – Вип. 16. – С. 272–277.

Поперечна Л. Видова різноманітність навчальних видань / Лідія Поперечна, Анастасія Терещенко // Шк. бібл.-інформ. центр. – ШБІЦ. Бібл. робота. – 2012. – № 2. – С. 39–46.;

Халікян Н. Яценюк М. Тенденція розвитку поглядів на навчальну літературу для вищої школи // Вісник Книжкової палати. – 2012. – № 1. – С. 6–8.;

Жосан О. Е. Шкільна навчальна література в Україні під час німецької окупації 1941–1944 років / О. Е. Жосан // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Педагогіка. – 2013. – № 1. – С. 9–14.

Жосан О. Е. Шкільна навчальна література: теорія і практика : довідник / О. Е. Жосан. – Кіровоград : КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського» ; Імекс ЛТД, 2014. – 156 с.;

Крик Н. Українізація школи та проблема навчальної літератури в період Гетьманату Павла Скоропадського / Н. Крик // Мандрівець. – 2014. – № 6. – С. 29–32.;

Сищенко С. В. Навчальні видання в сучасному бібліотечно-інформаційному просторі України / С. В. Сищенко // Вісник Харківської державної академії культури. – 2014. – Вип. 42. – С. 161–167.;

Зубко Н. Ринок навчальної книги в Україні: тенденції розвитку в роки незалежності / Н. Зубко // Україна XX століття: культура, ідеологія, політика. – 2015. – Вип. 20. – С. 140–158.;

Катеринич П. Огляд актуальної ситуації на видавничому ринку навчальної літератури / П. Катеринич, О. Капнік // Наукові записки Інституту журналістики. – 2015. – Т. 59. – С. 122–127.;

Зубко Н. Основні тенденції навчального книговидання для загальноосвітньої школи в Україні у 20–30-х роках ХХ століття / Н. Зубко // Вісник Книжкової палати. – 2016. – № 3. – С. 30–35.

 

 

­————————————————

Антонюк Т. Д. Навчальна книжка українського зарубіжжя: характеристика видань;

Мацібора Н. Г. Книга минулого як джерело нових знань;

Навчальна книга в Україні: історія, сучасність (віртуальний бібліографічний список літератури) / Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва. – Вінниця, 2017.

Поперечна Лідія Андріївна
Статтю створено : 09.11.2018
Останній раз редаговано : 29.11.2018