Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 27
За місяць : 738
Кількість
статей : 494
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Провенієнція

Провенієнція (лат. іменник «походження» від дієслова «provenire» – «виникати, виходити, відбуватися, знаходитися») – у книгознавстві вкладні та власницькі записи (авторські помітки, дарчі написи та ін.) і позначки на книзі, що свідчать про походження та приналежність документа (книги), визначають історію володіння певних осіб та інституцій цією книгою, які були зроблені від руки або у вигляді книжкових знаків (екслібриси, суперекслібриси, печатки, наклейки тощо).

У даному значенні термін П. став поширюватися з 70-х рр. ХХ ст., але чіткого визначення цього терміна навіть в довідково-енциклопедичних виданнях з книгознавства до останнього десятиріччя не було (наприклад, його не було в енциклопедії «Книга» (М., 1999), у перших двох виданнях «Encyclopedia of library and information sciences» (Нью-Йорк, 1978 та 2003) та в «Библиотечной энциклопедии» (М., 2007). Проте наприкінці ХХ ст. писали про «принцип провенієнцій» в архівній справі як принцип походження документів, хоча він був створений ще в середині XIX ст., згідно з яким архіви завжди повинні були вказувати на джерела (установи, особи тощо) звідки поступають документи, а також фіксувати і відображати колишній порядок їхнього зберігання. Звичайно цей принцип не стосувався пошуків і встановлення колишніх власників документів і залишених ними, наприклад, в книгах записів.

В XVI–XVIIІ ст. з розповсюдженням книговидання та бібліотек значного поширення набували власницькі записи, книжкові знаки і таке інше (екслібриси, суперекслібриси, печатки, наклейки тощо), що позначали приналежність книжок певній особі чи установі. Разом з власницькими записами в якості П. вони є важливим документальним джерелом при дослідженні історії бібліотек і одним із основних інструментів при фізичній та бібліографічній реконструкції їхніх фондів. П. цікавлять книгознавців та бібліотекознавців з точки зору своєї інформативності та документальності записів (позначень), які постають, іноді, визначним і єдиним чинником для реконструкції втрачених на сьогодні чи розпорошених книгозбірень. Дослідження походження та приналежності видань враховує два види власницьких ознак книжок: «внутрішні» ознаки, такі як написи, знаки, екслібриси, суперекслібриси або особливі види оправи, які стосуються книги як фізичного об'єкта, та «зовнішні» ознаки, якими вважаються, каталоги видавців, книгопродавців, бібліотек, аукціонів, що документують місце і умови видання, торгівлі або приналежності документа до тієї чи іншої колекції. Ці внутрішні і зовнішні ознаки дозволяють ідентифікувати окремі примірники рідкісних і цінних книг, дають уявлення про їхнє поширення, колекціонування, користування ними, тобто про їхнє читацьке середовище.

Дослідження П., в першу чергу, спрямовано на стародруки та рукописні книги, які зберігаються у спеціалізованих фондах або надходять до бібліотек в складі книжкових колекцій від колишніх власників. Спочатку вивчення П. мало значення насамперед для торгівлі на аукціонах для встановлення колишніх власників книг. Пізніше дослідження П. все більшого значення набувають в роботі музеїв та архівів, особливо в роботі з рукописними фондами. На рубежі ХХ-ХХІ ст. дослідники у все більшій мірі займаються вивченням П. як власницьких ознак окремих примірників стародруків та рукописних книг, що зберігаються в наукових і публічних бібліотеках. З цього часу досліджуються і книжкові колекції видатних людей, які увійшли до загального фонду бібліотек, окремо зберігаються і відповідно описуються в каталогах або в бібліографічних покажчиках. Вказівки на колишніх власників окремих книг, на їхні власницькі знаки або залишені ними в книгах записи можна виявити як в бібліографічних покажчиках, так іноді і в традиційних карткових або друкованих каталогах великих бібліотек. Пошук власницьких ознак полегшується з впровадженням електронних каталогів бібліотек, за допомогою яких на основі шифрів або ключових слів можна швидко встановити приналежність книг або певної П. до тієї чи іншої книжкової колекції (або власника). Наприклад, в науково-технічній бібліотеці Харківського національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» функціонує електронний каталог рідкісних і цінних видань, куди вносять дані про П. (екслібриси, автографи, печатки та ін.), маргіналії тощо на стародруках, а також відомості про стан їхнього збереження.

 

Джерела

 

Шамрай М. А. Провенієнції у виданнях Острозької та Дерманської друкарень (За матеріалами фонду Відділу стародруків ЦНБ АН України) / М.А. Шамрай // Український археографічний щорічник. – Нова серія. – Вип. 2. – К., 1993.– С. 48–53;

Коваль-Гнатів Д. Ю. Маргіналії та провенієнції збірки інкунабул Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України / Д.Ю. Коваль-Гнатів // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України. – Львів, 1994. – Вип. 4. – С. 54-64;

Булатова С. О. Провенієнції видань другої пол. XVI ст. колекції Яблоновських (у фондах НБУВ) / С. О. Булатова // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація: Наук. пр. НБУВ. – К., 1998. – Вип. 1. – С. 122-128;

Булатова С. О. Провенієнції Яблоновських (на матеріалах видань з фондів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського та польських книгосховищ) / С. О. Булатова // Библ. дело и краеведение. – К., 2000. – Вып. 2. – С. 12-19;

Бондар Н. Провенієнції віленських видань Євангелія 1575 та 1600 років з фондів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського як джерело історико-книгознавчих досліджень / Н. Бондар // Вісник Львів. ун-ту. Серія: Книгознавство. – 2008. – Вип. 3. – С. 31-37;

Хаманн О. Исследование провениенций и перемещенные книжные коллекции: основные направления исследований в Германии / О. Хаманн // Рукописна та книжкова спадщина України : Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів. – 2012. – Вип. 16. – С.223-234;

Афанасьєва З. Провенієнції на примірниках книгозбірні Київського комерційного інституту як джерело історії бібліотечного фонду / З. Афанасьєва // Вісник Книжкової палати. – 2013. – № 7. – С. 37-41;

Соколов В. Ю. Виникнення і сутність терміна «провенієнція» в книгознавстві та дослідження відомостей про власницьку приналежність книг / В. Ю. Соколов // Бібліотечна планета. – 2016. – № 2. – С. 9–12.

Соколов Віктор Юрійович
Статтю створено : 05.12.2014
Останній раз редаговано : 19.05.2017