За місяць : 1220
статей : 980
| Рубрики : | Персоналії |
Рубинський Костянтин Іванович [криптоніми: Р, Р. К., К. Р-ский, Р-ий; 13(25).05.1860, м. Балта Подільської губ. (нині – Подільського р-ну Одеської обл.) – 02.12.1930, Харків] – бібліотекознавець, бібліограф, перекладач, педагог, перший директор наукової бібліотеки Харківського університету (нині – Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна), фундатор Харківської бібліотечної школи та української школи бібліотекознавства.
Батьки К. Рубинського – вихідці із сімей священників. Батько, вивчившись у Курській духовній семінарії, обрав військову кар’єру, яку завершив підполковником у 126-му Пензенському піхотному Рильському полку. Після виходу у відставку (1870) його багатодітна сім’я оселилась у м. Короча Бєлґородського повіту Курської губернії (нині – Бєлґородської області).
Освіту К. Рубинський здобував спершу у Корочанській Олександрівській чоловічій прогімназії, згодом у Ніжинській класичній гімназії, яку закінчив у 1878 р. Того ж року вступив до Історико-філологічного інституту кн. Безбородька в Ніжині (нині – Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя). У вересні 1883 р. перевівся на останній, 4-й курс історико-філологічного факультету (відділення історичних наук) Імператорського Харківського університету, який закінчив у 1885 р. з дипломом І ступеня і вченим званням кандидата, захистивши кандидатську роботу на тему: «Княжение Ярослава в Новгороде и его значение в новгородской истории».
Після закінчення університету викладав історію та географію у приватній жіночій гімназії К. Філіпс у Харкові (1885–1886), Пензенському реальному шестикласному училищі (1886–1889), де вів також уроки французької мови, учителював у 1-й Пензенській гімназії (1889–1893).
Наприкінці 1893 р. К. Рубинський повернувся до Харкова, де 16(28) лютого 1894 р. обійняв посаду помічника бібліотекаря бібліотеки Харківського університету, яка на той час перебувала у хаотичному стані, мала великий (майже 150 тис. од. зб.), але невпорядкований, без належного обліку, фонд; загальний каталог і приміщення для читачів в ній були відсутні. Перші п’ять років роботи у книгозбірні, що мала дуже малий штат, для К. Рубинського були важкими, працювати доводилось з 6 год ранку до 22 год вечора. Водночас цей період став для нього можливістю набути практичного досвіду, вивчити особливості бібліотечної та бібліографічної роботи на різних ділянках. Зокрема займався створенням абеткового каталогу, підготував до видання перші друковані каталоги приватних бібліотек, подарованих університету – «Каталог книг, пожертвованных Павлом Петровичем Джунковским ...» (1783 томи, 1896), «Каталог книг … профессора Ивана Петровича Сокальского» (4170 томів, 1898), згодом – «Каталог книг … Бориса Григорьевича Филонова» (3700 томів, 1912). що вирізнялись високим рівнем інформаційно-бібліографічної культури.
Ще одним вагомим бібліографічним здобутком К. Рубинського став друкований «Систематический каталог книг фундаментальной библиотеки по отделению физико-математических наук, чистых и прикладных» (1899), що охоплював описи 25 тис. книг російською та іноземними мовами, укладений у співпраці з професором університету М. Тихомандрицьким. У цьому виданні К. Рубинський розробив схему класифікації видань, підготував допоміжний апарат: абетковий каталог авторів, перекладачів, коментаторів, редакторів, абетковий покажчик творів за їх назвами.
Старанність, працьовитість, професіоналізм К. Рубинського, його виважений підхід до доручених справ були помічені Радою університету і в 1898 р. він був призначений в. о. бібліотекаря, тобто фактичним керівником бібліотеки. З (13) січня 1900 р. – бібліотекар Фундаментальної бібліотеки Харківського університету (ця посада, на якій К. Рубинський перебував до 1917 р., прирівнювалась до екстраординарного професора). У 1917–1922 рр. – директор Бібліотеки Харківського університету.
Керуючи бібліотекою, К. Рубинський домігся значних позитивних зрушень в її діяльності. Уперше в «Записках Харьковского университета» стали друкуватись щорічні звіти, які є цінним історичним джерелом про діяльність книгозбірні, її проблеми, найцінніші книжкові пожертви. Там само двічі на рік публікувались укладені К. Рубинським каталоги книжок, що надійшли до бібліотеки. Вони розсилались професорам, науковим і громадським організаціям Харкова, і стали прообразом вибіркового розповсюдження інформації.
Також уперше ним був складений і виданий «Список журналов и газет общего характера, а также периодических изданий, получаемых в дар или обмен» (1904), з розбивкою по факультетах. Загальна кількість назв періодики у цьому «Списку…» – 584. Кількість партнерів по книгообміну зросла до 150, від яких у 1900 р. університетська бібліотека отримувала 87 російських і 38 зарубіжних наукових журналів.
Враховуючи інтенсивне зростання фондів бібліотеки і малу площу її приміщення, що створювало багато незручностей для персоналу і читачів, К. Рубинський постійно порушував перед Радою університету питання про нову будівлю книгозбірні. За клопотанням ректора Міністерством народної освіти були виділені кошти, у 1900 р. розпочато і в 1902 р. завершено будівництво спеціалізованої споруди університетської книгозбірні з великою читальною залою на 250 місць та необхідними службовими приміщеннями. У переобладнаному старому триярусному книгосховищі встановлено перший в Україні механічний книгопідйомник, а в новому п’ятиярусному – металеві шафи магазинної системи.
Штат бібліотеки, попри відхилене Міністерством народної освіти клопотання, зріс з 5 працівників у кінці 19 ст. до 17 у 1905 р., у т. ч. прийнятих на умовах найму. За рахунок спецкоштів їхню зарплату було збільшено в середньому на 20 %. Це дозволило повноцінно виконувати покладені на бібліотеку університету обов’язки і швидко вивести її у число кращих з-посеред інших бібліотек вищих навчальних закладів в Російській імперії. Завдяки залученню до роботи в книгозбірні жінок як більш здатних до виконання окремих бібліотечних процесів, що потребують акуратності й уваги, було створено загальний абетковий картковий каталог виданих книжок, упорядковано контрольний каталог, укладено каталог довідкових видань, зареєстровано і відображено в каталозі 15 тис. книжок, що надійшли до бібліотеки за останні 10 років. У 1906 р. читачі отримали доступ до карткового систематичного каталогу книжок, що надійшли за останні 20 років (як продовження друкованого каталогу).
Прагнучи максимально ефективно використати можливості нової будівлі бібліотеки, Рада університету відрядила К. Рубинського для вивчення досвіду організації фондів інших великих книгозбірень. Протягом місяця, з 23 квітня по 23 травня (за ст. ст.) 1902 р., він відвідав 25 бібліотек у Москві, Санкт-Петербурзі, Юр’єві (з 1918 р. – Тарту), Ризі, Варшаві, Києві, Ніжині – університетських, Московського публічного і Рум'янцевського музеїв (нині – Російська державна бібліотека), духовних навчальних закладів, архівні та Харківську громадську (ХГБ, нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка). За результатами відрядження підготував звіт, в якому найбільшу увагу приділив аналізу систем розстановки фонду, основним способам переміщення великих масивів книг у нові книгосховища, методам каталогізування, а також висунув проєкт розміщення фонду книгозбірні Харківського університету в її новій будівлі, принципово відмовившись від систематичної розстановки, що застосовувалась у бібліотеці впродовж 100 років, як неефективної і затратної. Через опір професури університету було застосовано компромісну систематично-форматну розстановку за 29 відділами, створено дублетний фонд, виділено окремий фонд студентської бібліотеки.
Через три роки з 1(14) червня по 15(29) вересня 1905 р. К. Рубинський використав свою відпустку для ознайомлення з досвідом організації роботи працівників зарубіжних бібліотек, відвідавши з цією метою найбільші книгозбірні Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Німеччини. Завдяки хисту поліглота (володів десятьма мовами), самостійно студіював іноземні джерела з бібліотечної справи. Результати вивчення виклав у доповіді «Положение вопроса о библиотечном персонале в Западной Европе и у нас», зачитаній ним на засіданні бібліотечної комісії університету 19 березня (1 квітня) 1906 р. і опублікованій окремим виданням у 1907 р. Цю ж доповідь К. Рубинський виголосив і на засіданні Товариства бібліотекознавства в Санкт-Петербурзі 22 листопада (5 грудня) 1908 р.
Активна бібліотечна, публікаційна діяльність К. Рубинського дозволила йому за короткий час стати одним із визнаних авторитетів у галузі вітчизняного бібліотекознавства. 22 листопада (5 грудня) 1909 р. він виступив у актовій залі Харківського університету (за підтримки ректора Д. Багалія) з публічною лекцією «Культурная роль библиотеки и задачи библиотековедения», яку зачитав повторно 8(21) лютого 1910 р. на засіданні Товариства бібліотекознавства в Санкт-Петербурзі. У цій роботі він уперше розглянув бібліотекознавство в контексті соціальної науки, окреслив завдання, функції, структуру бібліотекознавства як самостійної наукової дисципліни. Того ж року опублікував статтю «Причины неустройства наших академических библиотек», 1 листопада на засіданні Історико-філологічного товариства Харківського університету виголосив доповідь «Значение Д. И. Багалея в истории библиотечного дела» з нагоди 30-річчя науково-педагогічної діяльності вченого.
К. Рубинський став одним з ініціаторів скликання Першого Всеросійського з’їзду із бібліотечної справи (відбувся у червні 1911 р. в Санкт-Петербурзі), на якому був обраний заступником голови та членом президії секції державних, академічних та спеціальних бібліотек. Виступив з двома доповідями – «Положение библиотечного дела в России и других государствах» (нею було відкрито з’їзд), та «Библиотечные комиссии в академических библиотеках». Доповідач висунув 12 важливих пропозицій – про необхідність поліпшення умов праці бібліотекарів, відкриття кафедр бібліотекознавства і бібліографії в університетах Санкт-Петербурга і Харкова, створення бібліотечних шкіл з дворічним терміном навчання, розмежування функцій бібліотечних комісій і бібліотекаря та ін. Згідно з пропозиціями К. Рубинського з’їзд ухвалив резолюцію про створення зведеного каталогу російських бібліографічних покажчиків. За його ініціативою бібліотеками Харкова започатковано зведені каталоги періодичних видань як спроба координації їх комплектування та використання.
Зі встановленням радянської влади в Харкові міська рада призначила К. Рубинського директором бібліотеки університету (1917). У найбільш важкий для книгозбірні період, коли припинились її фінансування, комплектування, книгообмінні зв’язки, виплата зарплати бібліотечному персоналу, завмерло наукове життя в університеті, К. Рубинський докладав багато зусиль для збереження її існування і порятунку від реквізицій. Наприкінці 1917 р. і протягом 1918 р. він навіть мешкав у бібліотеці, не маючи можливості добиратись до власної домівки і сім’ї у передмісті Харкова.
Входив до складу комісії з порятунку приватних книгозбірень вчених-емігрантів, займався їх обліком і перерозподілом між найбільшими бібліотеками Харкова і сусідніх губерній. У той час, як інші приватні і громадські бібліотеки руйнувались, К. Рубинський забезпечив надходження до університетської книгозбірні протягом 1918–1919 рр. майже 200 тис. книжок, суттєво примноживши її фонди цінними виданнями з домашніх зібрань вчених, які померли чи емігрували.
Поряд з Л. Хавкіною К. Рубинський стояв біля витоків становлення і розвитку вітчизняної бібліотечної освіти. У своїх роботах він відстоював тези про державний підхід до бібліотечної професії, обіймання посад на конкурсній основі, необхідність цілеспрямованої підготовки бібліотечних кадрів, їхньої освіти й постійного підвищення кваліфікації. Саме на це були спрямовані основні зусилля вченого починаючи з 1918 р., коли він розпочав викладати на курсах бібліотекознавства при Харківському товаристві грамотності, курсах з підготовки бібліотекарів академічних бібліотек і очолив створене за його ініціативою (разом з консультантом бібліотечної секції Харківської губнаросвіти О. Прозоровською) перше професійне об’єднання бібліотечних працівників Харкова. У 1920–1921 рр. продовжив викладання бібліотекознавства на курсах Наркомосу УСРР і курсах бібліотекарів червоноармійських бібліотек у Харкові.
У 1921 р. К. Рубинський розпочав роботу над монографією «История русской библиотеки в дореволюционное время», в якій планував узагальнити знання про стан всіх типів книгозбірень у Росії і власні теоретичні напрацювання в галузі бібліотекознавства та особистий досвід практичної роботи. Ця праця залишилась незавершеною.
У зв’язку з реформуванням системи народної освіти в Україні з 1920 р. почалась ліквідація університетів як «архаїчної», «схоластичної» форми вищої освіти. На базі ліквідованого Харківського університету було створено низку інших закладів освіти, кожний з яких повинен був мати власну бібліотеку. За постановою РНК УСРР від 27 лютого 1922 р. університетська бібліотека, з якої вже було вилучено десятки тисяч книжок, була передана у підпорядкування Наркомосу республіки і під новим найменуванням «Центральна науково-навчальна бібліотека» (ЦННБ) оголошена загальнодоступною, публічною. Від її працівників вимагали переорієнтуватись на виконання завдань соціалістичного будівництва, ведення масової політосвітньої, пропагандистської роботи. К. Рубинський такі зміни в роботі колишньої університетської бібліотеки не сприймав, ухилявся від ведення «ідеологічної боротьби», проте і відкрито не заявляв про свою незгоду з новою бібліотечною політикою держави. В нових умовах досвід і знання бібліотекознавця виявились незатребуваними, вченого перестали запрошувати на конференції і наради. У 1922 р. його було відсторонено від керування книгозбірнею, переведено на нижчу посаду старшого бібліотекаря ЦННБ, у червні 1924 р. – на посаду старшого помічника бібліотекаря ЦННБ. Попри це, К. Рубинський продовжував і далі негласно керувати бібліотекою, вів її офіційне листування, виконував обов’язки вченого секретаря, розробляв всю інструктивно-нормативну документацію. Він також розпочав підготовку матеріалів з наукової організації праці в бібліотеці. Першим кроком у цьому напрямі стала публікація його статті «Условия работы в научных библиотеках». З 1926 р. до кінця свого життя керував семінаром з бібліотекознавства (підвищення кваліфікації) при ЦННБ.
Бібліотекознавець рішуче виступив проти ідеї об’єднати колишню університетську бібліотеку з ХДНБ ім. В. Г. Короленка (в Києві і Одесі аналогічне об’єднання відбулося, але через короткий час стала очевидною помилковість такого рішення). Протягом 1928 р. у чотирьох статтях («Чи варто об’єднувати?», «Проти з’єднання бібліотек» та ін.) К. Рубинський у полемічному стилі відстоював цілісність університетської книгозбірні як суто наукової і важливої для вітчизняної культури.
Друкувався в періодичних виданнях – «Библиотекарь» (став одним із перших авторів журналу), «Шлях освіти», «Научный работник» та ін. Водночас деякі його статті у 1920-ті рр. залишились незавершеними чи неопублікованими («Размещение книг в библиотеке», «Деятельность библиотечного кружка при ЦНБ в 1926 г.», «Библиотека и руководство детским чтением»). Загалом бібліотекознавець у драматичні для нього 1920-ті рр. через завантаженість другорядними завданнями, несприятливий моральний клімат, цькування некомпетентними урядовцями не мав можливості сповна реалізувати свій творчий потенціал.
У 1928–1930 рр. К. Рубинським були видані українською мовою чотири романи Е. Золя і роман П. Ампа у його перекладі з французької мови, що отримали високу оцінку критиків.
Займався громадською діяльністю. Був діяльним членом Харківського товариства грамотності (з 1896 р.), Товариства бібліотекознавства в Санкт-Петербурзі (з 1908 р.). Нагороджений орденами Св. Станіслава 3-го ступеня (1898), Св. Анни ІІІ-го (1902) та ІІ-го ступенів (1912). Мав ранг колезького радника.
Трагічно загинув (у тумані вченого збив потяг).
Після 1930-го р. в радянському бібліотекознавстві постать К. Рубинського, його науковий і практичний доробок майже не висвітлювались. Лише із проголошенням незалежності України його ім’я, насамперед зусиллями харківських науковців, було повернуто із незаслуженого забуття. Зокрема за ініціативою історика бібліотечної справи Харкова Н. Березюк в ЦНБ ХНУ проводяться Читання пам’яті Костянтина Івановича Рубинського (1995, 1997, 1999, 2001). Вчена рада Харківського державного університету (нині – ХНУ ім. В. Н. Каразіна) у лютому 1995 р. заснувала премію імені К. Рубинського (першу в Україні імені бібліотечного діяча), якою кожних два-три роки нагороджуються фахівці Центральної наукової бібліотеки та вчені університету за вагомий внесок у розвиток теорії та практики бібліотечної справи та історико-бібліографічних досліджень (перші лауреати – М. Швалб, В. Мазманьянц, Б. Зайцев). На честь К. Рубинського 16 листопада 2010 р. на фасаді старої будівлі ЦНБ ХНУ ім. В. Н. Каразіна (вул. Університетська, 23), спорудженої за активної участі бібліотекознавця, відкрито пам’ятну дошку в знак вшанування пам’яті основоположника Харківської бібліотечної школи.
Каталог книг, пожертвованных Павлом Петровичем Джунковским, предводителем дворянства Константиноградского у. Полтавской губ. Харьковскому университету в 1896. – Xарьков : Типо-литогр. Зильберберга, 1896.– 79 с. – Предисл. К. И. Рубинского. – С. 3–4.
Каталог книг, пожертвованных в 1896 г. имп. Харьковскому университету вдовою заслуженного ординарного профессора Ивана Петровича Сокальского Екатериной Денисовной Сокальской / сост. [К. И. Рубинский]. – Xарьков : Типо-литогр. Зильберберга, 1898. – 187 с.
Положение вопроса о библиотечном персонале в Западной Европе и у нас : докл., чит. в засед. библ. комис., 19 марта 1906 г. / К. И. Рубинский // Зап. Харьк. ун-та. – 1907. – Кн. 3/4, ч. неофиц. – С. 13–34.
Причины неустройства наших академических библиотек / К. И. Рубинский // Библиотекарь. – 1910. – Вып. 2, с. 13–22 ; вып. 3/4. – С. 8–16.
Фундаментальная библиотека университета / К. И. Рубинский // Учен. общества и учебно-вспомогат. учреждения Харьк. ун-та (1805–1905 гг.). – Xарьков, 1911. – С. 10–51.
Библиотечные комиссии в академических библиотеках / К. И. Рубинский // Труды Первого Всероссийского съезда по библиотечному делу, состоявшегося в Санкт-Петербурге с 1-го по 7-е июня 1911 г. : в 2 ч. – Санкт-Петербург, 1912. – Ч. 2 : Доклады. – С. 79–92.
Каталог книг, пожертвованных в 1910 г. Императорскому Харьковскому университету вдовою Бориса Григорьевича Филонова Надеждой Михайловной Филоновой. – Xарьков : Типо-литогр. М. Сергеева и К. Гальченко, 1912. – 151 с.
Положение библиотечного дела в России и других государствах / К. И. Рубинский // Труды Первого Всероссийского съезда по библиотечному делу, состоявшегося в Санкт-Петербурге с 1-го по 7-е июня 1911 г.: в 2 ч. – СПб., 1912. – Ч. 2. – С. 1–15.
Условия работы в научных библиотеках / К. Рубинский // Науч. работник. – 1926. – № 2. – С. 61–69.
Чи потрібна в столиці Центральна наукова бібліотека / К. Рубинський // Комуніст. – 1928. – 26 серп.
Зведений каталог періодичної закордонної наукової літератури по бібліотеках м. Харкова в 1928 та 1929 pp. / вид. Харк. центр. наук. б-ки. – Xаркыв, 1929. – 61 с.
Константин Иванович Рубинский : биобиблиогр. очерк // Биобиблиол. сб. / сост. Э. А. Вольтер. – Петроград, 1918. – Т. 2, вып. 2. – С. 11–12.
Рубинский К. И. // Наука и научные работники СССР. – Ленинград, 1928. – Ч. 6. – С. 354.
[Повідомлення про трагічну загибель К. Рубинського] // Харк. пролетар. – 1930. – 2 груд.
Мазманьянц В. К. Костянтин Іванович Рубинський : [нарис життя і діяльн.] / В. К. Мазманьянц, М. Г. Швалб // Бібліотекознавство та бібліогр. – Харків, 1974. – Вип. 15. – С. 128–134.
Березюк Н. М. Український бібліотекознавець К. І. Рубинський і Центральна наукова бібліотека Харківського державного університету / Н. М. Березюк // Б-ка у демократ. сусп-ві : зб. матеріалів Міжнар. наук. конф., Київ, 21–23 листоп. 1995 р. – Київ, 1995. – С. 188–192.
Березюк Н. М. Костянтин Рубинський / Н. М. Березюк // Бібл. вісн. – 1996. – № 3. – С. 30–34.
Первые чтения памяти Константина Ивановича Рубинского : (к 135- летию со дня рождения) / ред. М. Г. Швалб, В. Д. Прокопова ; Харьк. гос. ун-т, Центр. науч. б-ка. – Харьков, 1996. – 48 с.
Первые чтения памяти Константина Ивановича Рубинского : к 135-летию со дня рождения. – Харків, 1996.
Самійленко Т. П. К. І. Рубинський – представник Харківської школи бібліотекознавства / Т. П. Самійленко, Р. А. Драган // Культура України : історія і сучасність : матеріали Всеукр. наук.-теорет. конф., 19–20 листоп. 1996 р. – Харків, 1996. – С. 27.
Другі читання пам’яті Костянтина Івановича Рубинського, 28 лют. 1997 р. / Харків. держ. ун-т ; уклад. Н. М. Березюк ; ред. В. В. Александров. – Харків, 1999. – 45 с.
Березюк Н. М. Бібліотекознавець К. І. Рубинський (1860–1930) : біобібліогр. нарис / Н. М. Березюк. – Харків, 1998.
Березюк Н. М. Отечественный библиотековед К. И. Рубинский / Н. М. Березюк // Науч.-техн. б-ки. – 1998. – № 11. – С. 74–84.
Треті читання пам'яті Костянтина Івановича Рубинського: Бібліотека на порозі ХХІ століття : історія і сучасність / Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, Центр. наук. б-ка ; уклад. Н. М. Березюк ; відп. ред. С. Б. Глибицька. – Харків, 2001. – 44 с.
Березюк Н. Возвращенное имя : библиотековед К. И. Рубинский (1860–1930) / Н. Березюк // Бібл. форум України. – 2005. – № 1. – C. 19–21.
Березюк Н. М. Л. Б Хавкина и К. И. Рубинский : страницы истории / Н. М. Березюк // Від ХІХ до ХХІ століття : трансформація бібліотек у контексті розвитку суспільства : до 125-річчя ХДНБ ім. В. Г. Короленка : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 12–14 жовт. 2011 р. – Харків, 2011. – С. 74–75.
Березюк Н. М. К. И. Рубинский и становление Харьковской библиотечной школы / Н. М. Березюк // Українське бібліотекознавство в історичному вимірі : до 140-річчя від дня народж. Л. Б. Хавкіної : за матеріалами Міжнар. наук. читань з нагоди 105 річниці від. бібліотекознавства. – Харків, 2012. – С. 44–54.
Рубинський Костянтин Іванович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. слов. / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; редкол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик [та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 390–391.
__________________
Премія імені К. І. Рубинського // Бібліотечна енциклопедія Харківщини