Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 19
За місяць : 687
Кількість
статей : 534
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Транслітерація

Транслітерація (від лат. trans – через і lit(t)era – буква, літера) або транслітерування – конверсія систем письма, при якій кожний графічний елемент (знак) однієї системи письма передається одним і тим же графічним елементом іншої системи письма; заміна знаків, літер (чи їх поєднань), текстів однієї писемності (графічної системи письма) знаками чи літерами іншої, незалежно від їхньої вимови. Приклади Т. з іноземних мов на українську: Bologna – Болонья (з італійської), Schwarzenegger – Шварценеґґер (з німецької), Grzegorz Brzęczyszczykiewicz – Ґжеґож Бженчищикевич (з польської); з української на англійську: Запоріжжя – Zaporizhzhia, Їжакевич – Yizhakevych. Застосовується здебільшого для спрощення друкарського набору або для полегшення практичного використання іншомовного матеріалу. При Т. знак одного алфавіту передається відповідним знаком або сполученням знаків іншого.

Необхідність у Т. виникла наприкінці 19 ст., у процесі створення наукових бібліотек Пруссії, задля включення до єдиного каталогу творів, написаних мовами, які базуються на латиниці, кирилиці, арабській, різних варіантах індійської, грецькій та інших системах письма.

Т. відрізняється від практичної транскрипції своєю універсальністю. Вона орієнтована не на окрему мову, а на певну систему графіки і не повинна обмежуватися засобами якогось одного національного алфавіту, в ній можуть бути присутні спеціальні букви та діакритичні знаки. Т. не означає простої механічної підстановки літер.

Розрізняються три способи Т.:

- строга (точна) : заміна кожної літери початкового тексту тільки однією літерою іншого письма;

- послаблена: заміна деяких літер початкового тексту сполученням двох (або більше) літер чужого алфавіту;

- розширена: заміна деяких буквосполучень початкового тексту в особливий спосіб.

Т. має велике практичне значення у багатьох сферах (міжнародна письмова уніфікація географічних назв, власних імен, термінів, що отримали міжнародне визнання тощо), у т. ч. у бібліотечній справі (у процесах каталогізування, бібліографічного опису, реферування та ін.). Відомою є система Т. Бібліотеки Конгресу США. З посиленням міжнародних контактів в умовах глобалізації виникає необхідність створення універсальних Т. Ними займається Міжнародна організація з питань стандартизації (англ. ISO – International Organisation for Standardisation). В Україні практичні питання Т. визначаються постановою Кабінету Міністрів України «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею».

Джерела

Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею : постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 55;

Вакуленко М. Наукові засади відтворювання запозичених та іншомовних слів: інваріантна транскрипція і транслітерація / Вакуленко М. // Вісн. Книжк. палати. – 1999. – № 10. – С. 6–8;

Словник книгознавчих термінів : [Містить понад 1400 термінів] / Кн. палата України ; [Уклад.: В. Я. Буран та ін. ; Наук. ред.: Н. О. Петрова та ін.]. – Київ, 2003. – С. 147;

Шекера П. Прізвища українських авторів у багатомовних бібліотечних каталогах: проблеми транслітерації / Шекера Павло // Наукові праці НБУВ. – Київ, 2004. – Вип. 13. – С. 541–555;

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Кер. вид. проекту П. М. Мовчан, В. В. Німчук, В. Й. Клічак. – Київ : Вид. центр “Просвіта”, 2005. – С. 1178.

Кот Наталія Антонівна
Статтю створено : 28.09.2017
Останній раз редаговано : 02.10.2017